Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






FULMEN*

Пізній гуляко, аскете з Ассізи!
Атональна днина по тобі тече.
Борода пожовкла, як трава осіння.
Що воно шукає? Дівоче плече? –

впився б у нього з жагою південною –
так жираф об’їдає листя з віт…
Он як витанцьовує над ямою поденною
білий, мов лотос, астральний живіт!

Іноді з-за скелець потойбічно глянеш,
гордливо знеціниш їдло та грошву,
ніби кажеш пішоходам-співземлянам:
“Приходьте вклонитися, поки живу”.

Поки ходиш вихудлий, через мокру осінь.
Та й слухаєш музику – свою в собі.
Ще не метелика, але вже не гусінь –
кокон геніальності в юрбі.

Так живеш, ніби пишеш довгу чорну книгу,
з непочатих (непочутих) фуг і токкат.
Думаєш: ego, а воно – іго.
І прилип до неба місяць, мов цукат.

___________________________
* Fulmen (лат.) – вогонь, блискавка.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)

FULMEN* - АНДРУХОВИЧ ЮРІЙ