ВСТАВАННЯ З МЕРТВИХ
проростання рук із землі з плачу світла
що руками маленької баби сіє павуків у сонну дитину
де блакитні риби неба п’ють очі Марії
поки вона виливає його тіло
у темне дихання волів над яслами світу
над відпаданням черви від скронь
і виламуванням із пагорбів
із димучою землею у волоссі
1977
(2 votes, average: 2,50 out of 5)
Related posts:
- “Вона вертається…” Вона вертається. Двигтять хмари. Димлять біржі. Гарчать звірі. Держави валяться, Мерці входять в її чрево. Живі – в смерть. Вона […]...
- Наш день – кільчення проростання наш день – кільчення проростання і колосіння ми – танцюристи бажаємо руками обняти небо в пошуках за невловимим райським птахом […]...
- ДИВИСЯ В ОБЛИЧЧЯ МЕРТВИХ ПОЕТІВ де витикаються вилиці де западаються ями очиць дивися в порожні роти де вапніють на яснах слова дивись в черепи де […]...
- Золотий безсмертник золотий безсмертник покотився за шпиль гори а на вікнах у мене синіє сон-трава я думаю про безсмертя коли над землею […]...
- “вміння пасти левів…” вміння пасти левів досягається наївністю вона звичайно не ти вона має тіло і тінь вона не виходила поза обрій як […]...
- ЗІРОЧКА Ой заблищала зірочка на небі Та й простяглася стрілкою по небу, Та й покотилась вона на долину, Та упала вона […]...
- ПІСНЯ ПРО ВОРОГА Дуже – тіло його, в шкуратяний затягнене панцир, Від щелепів до стіп пробігає пружисте тремтіння, М’язи рук – наче кулі […]...
- ПЕРЕД ЯСЛАМИ Перед Твоїми яслами, малий Ісусе, Стоїть багато білих і чорних овець, З якими Ти любиш гратися. З їх кучерів Твоя […]...
- “Непояснимо…” Непояснимо, чому за фасадом лиця бачу я темне за світлим, гуляючи з вами. Так прорізається образ під лезом різця, пам’ять […]...
- ВЕРШИНА СВІТУ Іду гранітом на вершину світу – на Красну площу в сяйві кумача. Рубіновими зорями зігріта, уся планета зблискує в очах. […]...
- ВЕСНА Не повітря – найтонші звуки, Не долина – блакитний дим. І весни пустотливі руки У волоссі моїм. В наших пестощах […]...
- I. “Жди мене…” Жди мене на тому мості, що над зеленою рікою. Я прийду до тебе із сіножатей дощу, з його конюшиною у […]...
- ДУХ Людина – що таке? Не плоть, не море. Не океан, не космос, тільки дух. Йде смерть, але вона не переборе […]...
- ОЗЕРО глибоке око гір дивиться постійно вгору бачить сонце місяць зорі часом тіло птиці що падає в його зіницю часом тіло […]...
- БАБУСЕНЬКА Старую бабусеньку згадаю! Вона мене кохала: піснями пеленала, Рідним словом кормила, рідній мові учила; Старую бабусеньку згадаю! Згадаю старую сиротину, […]...
- МІСЯЦЬ З М’ЯТИ Місяць з м’яти, уста з міста на рентгенівських мостах м’ясо шукає своїх свічок, пальці – найдовших перспектив, щоб до них […]...
- “Ми літні вже (сіножаті густі…” Ми літні вже (сіножаті густі Медово пахнуть вистояним літом), Вже не зелені, ще не золоті… Ще цим деревам буйно шелестіли. […]...
- ОТРУТА Богиня, смертного зустрівши юнака, Жагу запліднення не в силі потаїти, На його кинула полуменисті квіти І щезла в запусті, принадна […]...
- ІДЕАЛІСТИ Під пнем перегнилим в болоті гнилому Вертяться, клубляться дрібні черв’яки: І вродились, виросли й гинуть у ньому, А другі їх […]...
- ОЧИМА ДО НЕБА Ластівка – молодик на синьому небі, скіфський лук у відчаї в небо закинутий, з перерваною тятивою. Ні! Літера “Р” у […]...
- ПРАВДИВЕ ПАНУВАННЯ Голубко Музо! Годі сумувати Да плакатись над сліпотою черні, Що золотом вцяцьковує палати – Од світу пради сховища мізерні. Обіймемось […]...
- ВУЛИЦЯ ДЖОХАРА ДУДАЄВА У ЛЬВОВІ Зайди в цю вуличку, зайди І поклонися низько. Це так далеко від біди, Та ні – це дуже близько. Не […]...
- ПІХОТИНЕЦЬ Душа відділилась від тіла Ще там, на майдані міськім. Врочиста така, білокрила, Літає і в’ється над ним. А тіло, струнке […]...
- “Старої казки пісня лебедина…” Старої казки пісня лебедина, нема-нема, а раптом запече. Ішла людина, просто йшла людина, закинувши шарманку за плече. Гули мости, двигтіли […]...
- ДНО ТИШІ Сліпуче чорний вугіль ночі, глиб і серця шахта, природи дно – дно таємниці й неба синє лоно; лящить у вухах […]...
- ФУГА Сутеніло. Сатаніло. Погляд сходив кров’ю… В скафандрі хмар ішло землею небо. Сутеніло. Бомбами, бомбами, бомбами Бийте свободу в лоб!.. Праворуч […]...
- КІНЦЕВЕ Кругом порозкидані тіні, проколюють тіло дощі. Іти б – та життя під ногами розмокло, гукнути б – у горлі діра, […]...
- ЕКЗОТИЧНА РОСЛИНА – ПАСТЕРНАК Гуділи вітри. Йшов холод із степу. І зимно було немовляті з вертепу На схилі гори. Його зігрівало дихання вола. Приручені […]...
- ДО МАР’Ї ПОТОЦЬКІЙ Віри божої наруга – Хрест під місяцем стоїть! Українко нещаслива, Він говорить про тебе! На твоїй могилі, Мар’є, Вічнозелен мирт […]...
- ОСКАРЖЕННЯ ІВАНА ГОНТИ Вони ж його насамперед барзо привітали, Через сім днів з його кожу по пояс здирали, І голову облупили, сіллю насолили, […]...
- П’ЯТЬ ВІРШІВ НА ОДНУ ТЕМУ 1. Хто має нюх втягає запах кіс і переймається лагідністю втягає віддих і його власкавлює її весна втягає запах статі […]...
- МОЯ ІТАКА Холонуть попелом іскри скронь, зіниці меркнуть і пісня. Хмарини ж ласку твоїх долонь з блакиті пам’яті виснять. Пливти нелегко з […]...
- ЗЕМЛЯ І НЕБО Земля ніколи небом не була! Дощем умита й дрібною сльозою, Вона цвіла… О! Як вона цвіла, Щоб стать назавжди з […]...
- ШІСТЬ 1 І тіло, мов стежку розсади, покриють веснянки квітів, між клубами виростуть мальви і стиснуть тебе суквіттям; а потім між […]...
- МАЗЕПА XIV Кто при звездах и при луне Так поздно скачет на коне? О. Пушкін У сяйві зоряних огнів Кого це кінь […]...
- XXXVII. “Неначе вітер у волоссі…” Неначе вітер у волоссі, в моїх устах твоє ім’я. Прозорою водою повіки на очах. Душа, як сонце у воді, в […]...
- ДОРОГА СТРАСТЕЙ ПЕРША СТАНЦІЯ Лишаї суду вкривають рінь історії, від суду падає в наші сумління тінь вини. Протираючи очі, ми перехиляємось через […]...
- З Олександра Пушкіна СОНЕТ Scorn not the sonnet, critic Wordsworth Суворий Дант не зневажав сонета; Петрарка в нім кохання виливав; Кохався в грі його […]...
- “Поезія – не жарт…” Поезія – не жарт… Вона – Це теж космічна битва. Вона і мати, і жона, Присяга і молитва… Є тіло, […]...
- ВЕЧЕРЯ В ШАБЛЕКОВТАЧА Він має щось від різника або від самурая Його ножі то попурі для джазових музик Уста розкрито як врата все […]...