Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ПІСНЯ ПРО ВОРОГА

Дуже – тіло його, в шкуратяний затягнене панцир,
Від щелепів до стіп пробігає пружисте тремтіння,
М’язи рук – наче кулі старої слонової кости,
І щетина їжка прикрашає цвяхований шолом.

Не рідкою, ледачою, кров’ю налиті ці жили,
Гідні мужа думки пролітають за поглядом орлім,
Не один-бо учинок зухвальства й п’янкої відваги
Залишив він уже на шляху за своїми плечима.

Слава ворогові, що твоєї ненависти вартий,
Втіха – стріти його на вузькій для одного стежині.
Як же засвище в повітрі обточена куля,
Улучають в скронь, із прудкої, співучої праці!

ІЗ ЦИКЛУ “БРОНЗА” (1932)

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

ПІСНЯ ПРО ВОРОГА - ОЛЬЖИЧ ОЛЕГ