Сон крилами з попелу

Related posts:

1. ЩЕ Й ДОСІ Я ДИВУЮСЬ Ще й досі я дивуюсь, Дивлюся, мов дитина, Великими очима На світ і на людей. Пора б прибрати позу, Мовляв, […]...
2. ШЕПОТІННЯ, ШЕПОТІННЯ проникаєш у мої клітини таким тихим шепотом що хочеться мені вирізьбити в собі вухо і повісити його як образ на […]...
3. “цей час – як обростання хвилями…” цей час – як обростання хвилями. по колу ширяться тіла. і лиш деревами похилими відпочиває омела. стікають крильцями до кореня […]...
4. ЯК ТУЖИТЬ ТРЕМБІТА Співцеві “Швейцарії” Як тужить трембіта, як грають отари, Як срібно дзвіночки ридають! Як квилить узлісся, як плачуть флояри, Як ревне […]...
5. СОН (Диптих) 1. Шепотіння. Хтось губами спіймав пломінь свічки, Проковтнув. Шепотіння. Обіймаються тіні. Чорні руки сплітають; До моєї оселі зірки запливають. […]...
6. В ДАЛИНІ РОДОКРАЮ Мов з первісного племені я – розкошую в лугах, у байраках залитих, заповнених, як водою зеленою – пишною порослю… І […]...
7. “так спроквола надходить” так спроквола надходить найтісніша на світі ніч і заступає одним-едине моє вікно і заступає зеленими очима заступає червону потоптану траву […]...
8. ГОЛУБИМИ ОЧИМА Голубими очима Вдивляється в небо дитя – Голубими дорогами Одпливає, одходить життя. Десь нема вже високого саду, Що до мене […]...
9. Шелест шелест падаючого листя мов твоє молитовне шепотіння викликує мене з трав а я пахну сіном...
10. ЛЮБОВ роби лиш так щоб не було дитини роби лиш так щоб не було дитини це неіснуюче немовля як більмо в […]...
11. “З радості плачу…” З радості плачу. Плачу з біди… Стежкою юнача, Де ж ті сліди – Босої ніжки Світла печать?.. Тільки доріжки Вміють […]...
12. “Ранок починається з роси на траві…” Ранок починається з роси на траві. Кохання починається з червоної квітки. Радість починається з суму. Сонце починається з вечірніх сутінків. […]...
13. РОЖЕВЕ ПОЛЕ Синок біжить в червоній сорочині на захід сонця, у рожеве поле. А я в ярку надибала ліщину і оббираю. Поле […]...
14. “Мій син малює крила літакам…” Мій син малює крила літакам, лелекам, диким гусям і орланам. Син крила домальовує квіткам – кануперу, любистку і катрану. Конваліям, […]...
15. “Ми підійшли до скирти, і впізнала…” Ми підійшли до скирти, і впізнала Мене відразу скирта молода, І вже на груди кинулася скирта, Солом’яними стиглими руками Мене […]...
16. НА УЗЛІССІ Відхилялось чисте небо – жовтий полог йшов у літ, і світився в півня гребінь під вікном, як первоцвіт. Дивно нам […]...
17. ЛЮТОВІ ДОНЬКИ в усмішці руїна світла квіти флейти що гасне у дощах їх тіл коли ховають животи у чистих травах у гудіння […]...
18. СТЕЖКИ Спускалося сонечко на зелену гору, Протягнувся туман по синьому морю; А по зеленій луці молодець блукає, Смутний походжає, пісеньку співає: […]...
19. СВЯТА РОЗА над аналоєм звела крила голубка і несеться про Агнця вість навіщо мені віщий лет бабруна кухоль жіночої долі золоті балюстради […]...
20. ХВИЛЕВЕ Не втекти вже мені сьогодні від жіночої гістерії телефону: нас вже з’єднали навіки дві літери і довге число. Хто був […]...
21. “Крила колон…” (Візія) Крила колон Ширяться в місяці, Інструментом музичним Площа сприймає твій крок. Мозаїчні веретенами В листяному атрії. Острів на Тибрі […]...
22. “О, яка ти ласкава зі мною…” О, яка ти ласкава зі мною, Тихоплинна вищанська вода! Там, за греблею, за осокою, Синь-Синюха тебе вигляда. Чим тобі відплачу […]...
23. І. І. СРЕЗНЕВСЬКОМУ. При од’їзді його на чужину Хай милосердний Біг та святая Діва Марія Тебе боронять! Майськеє поле, Квітки червоні – Шлях буде твій; Осінь багата, Жовтеє […]...
24. РУТА Р. Е. Листопадні зорі неприхильні до любови. Падаючи, відмежовують себе від неба і людей від себе. Пробираючись крізь зорі, затрачаю […]...
25. СЛІПІ БАНДУРИСТИ ідуть степами і палицею дум намацують дорогу гупають в тверду засохлу землю нашого сумління дивляться крізь ніч великими очицями бандур […]...
26. СТАРИЙ Все глибше бачить зір, Стихають бурі в серці. Миліші птах, і звір, І шум трави при стежці. Іде він між […]...
27. “Невже твої уста-коралі…” Невже твої уста-коралі У моря щастя я знайду?.. Невже твої гадюки-руки Мене, як лози, обів’ють?.. Невже мене чекають знову Зітхання, […]...
28. ЧОРНА ТРОЯНДА Із-під чорного капелюшка, з-під якого кучерявилося чорне волосся, у його бентежливій облямівці променилися чорні глибокі очі. Грецьке щось чи іспанське, […]...
29. “В болючій тузі народилось слово…” В болючій тузі народилось с л о в о, Безгрішне, змучене до нетривких, до грішних: “Люби ти ворога, немов себе […]...
30. Совиний плач копнув смеркання совиний плач копнув смеркання до білої кістки іншого ранку де краєвид осліпив своє зелене око і продирається у ляк дитини […]...
31. НІЧНА МЕЛОДІЯ ДНІПРА Що за музика – тиха й жалібна, Що співається спрагло й жадібно, Що співається, як спивається, Що кінчається, як вбивається. […]...
32. “Вийду у місячну ніч за ворота…” Вийду у місячну ніч за ворота: Що там в тумані, на обрії – хто там? Поле ряхтить, і не видно […]...
33. СОННА ВЕНУС В широкій рамі, простій і новій, Важкій, як стелі, вікна і портали, Вона лежить на радісній траві, І руки зо […]...
34. З ГІР НА СТЕЖЦІ На білому тілі берези Хрест витяла людська рука, Вниз кануть зі знамені слези, На стежечку ллється ріка. На стежці мотиль […]...
35. “Мати сутінок мальвового цвіту…” Ганні Собачко мати сутінок мальвового цвіту як зозуліють квіти у вашому цвітінні де ви розчиняєте нічні пуп’янки дотиком тихого пензля […]...
36. ДО ЛІТА Споруднику пахощів, служителю квітки, на лицях у тебе вогніють нагідки, видмухуєш звуки лункі в соломинку, вимочуєш в річці надуту хмаринку. […]...
37. ОКТОСТИХ День повіки розплющає й отвирає сонне сонця око. Руки кладемо на вітер запашний й віддихаємо глибоко. Наші поринуть долоні в […]...
38. “Я люблю по неходженый стежці ходить…” Я люблю по неходженій стежці ходить, А протоптану – промину! Я люблю бездоріжжя шукать і відкрить І непізнану далину. Як […]...
39. ХОДИТЬ ОСІНЬ Чахне літечко старе в нетрях несходимих. Сипле золото з дерев осінь-невидимка. Прокидається сова – хтось траву толочить. Може, мавка лісова, […]...
40. Тиха смерть квітки прочиняє двері тиха смерть квітки прочиняє двері у вечір обернення ікарового крила на плуг похиленістю орача ховаючого за склепленими повіками очей дві […]...