Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






В ДАЛИНІ РОДОКРАЮ

Мов з первісного племені я –
розкошую в лугах,
у байраках залитих, заповнених,
як водою зеленою – пишною порослю…
І вдихаю, мов п’ю,
на медах густо вистояну
запахущість долин.
Від суниць – до горіхів,
від чорних черешень – до білих грибів
я тону в божій милості,
у благодаті моєї землі.
З-під корчар у ріці,
з ятерів, що наплів із лози
вибираю руками живе, вислизаюче срібло.
І нелякана ще звірина
зблизька так золотими очима
у мене вдивляється…
Я не сам. Поруч мене ступає
міцними ногами по травах
туге, гнучкотіле,
з очима великими карими
диво господнє…
І отак оспісля цілоденного раювання,
як щасливий дивлюсь горілись на бентежливі зорі,
наче вдячну молитву, тоді шепочу я до неба слова,
що лягають в поезію.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

В ДАЛИНІ РОДОКРАЮ - БАБІЙ СТЕПАН