БГАННЯ * КОРОВАЮ**
“благослови, Боже, й Пречистая Мати
своєму дитяті короваю бгати”.
налетіли молодиці-коровайниці що ті зозулиці
барвінковими чолами засвітили
борошном ясним з семи ланів
водицею із семи криниць
тугою семи сиріт
червоними дунаями де дівоцтво їх сконало
понад клуби пов’язались до діжі
що на ній свічки горять
бредуть темними медами пісні де сум поночіє
на жарини дмуть гарячими ротами
на яких після перезви не один обсмалить вуса
– наша піч регоче короваю хоче
розтуляються тіла жаркіші печі сходить коровай
аж на коровайницях сорочки тріщать
– пазуха порвалася я сорому набралася
як всадили коровай до печі
покотились жилами жарини
а лопаті стріху перелетіть тричі
і діжею тричі в сволок
а як дружко ще й піддружко
тричі навхрест свашок цілували над діжею
півдіжі пелюсток натрусилось
а в печі вже загнітився Сонця Знак задля невісти
поки коровайниці гукаючи дощі мили руки на току
щоб родило збіжжя
Примітки:
* Ще Т. Шевченко писав “бгати поему” – творити, а в гуцулів ще й тепер бгати – робити полози до саней. Слова Бог і бгати – однокорінні. Бга (санскр.) – світло, боговиця – різдвяний хліб у болгарів.
** Коровай і корова не тілько однокорінні. Коровай із Знаком Сонця – Хрестом замінив криваву жертву: раніше на весіллі приносили в жертву корову чи коня. Спочатку коровай з вигляду був подібний до корови. Тепер з тої подібности лишилися самі ріжки.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)