Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ПОРА

Вже й сум посивів від турбот щоденних,
(Старіються в цім світі й почування).
В саду достиглих слив співає вітер,
Осінню пісню завиває журавлино.
Принишклий ум, заслухавшись скорботно,
Роздумує про час, що хилиться за обрій.
Вечірніх сутінків кирея оксамитна
Вгорнула душу в сонливі обійми.
Пора, пора… шепоче ум кмітливо,
Пора на все, на труд і відпочинок,
На сум і радість. На все своя пора…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,00 out of 5)

ПОРА - ГУРКО СТЕФАНІЯ