ДРУЖНЯ РОЗМОВА
“Люби ближнього свого,
як самого себе”
Так,
Я Люблю себе,
Люблю і навіть дуже,
Але без цього, любий друже,
Я не могла б любить Тебе.
Я можу ось
Сидіти одинока
Сама з собою й
Мені не скучно,
Я можу приглядатися
Собі в душі,
Немов у дзеркалі,
З собою можу розмовляти
Немов з другом.
“Ти бабраєшся у душі” –
Сказав мені мій брат…
Як добре, що є в нас душа,
В якій побабратися можна,
Немов колись в дитинстві,
Книші в болоті з глини роблячи.
Я бабраюся у своїй,
А не в чужій душі,
Здається, маю я
Для цього право!
Старий Сократ казав:
“Пізнай себе!”
Чи це заняття
Лиш для філософів,
А для людей звичайних
Затрата часу,
Втеча від життя?
А що таке ЖИТТЯ?
Скажи мені,
Мій любий Друже?
Де суть його,
як не в ДУШІ?
Як можна вартість
ЖИТТЯ зрозуміти,
Не розуміючи
ДУШІ своєї?
Якби цю істину
Стару, як світ,
Пізнали й зрозуміли
Усі люди,
Тоді життя було б
Цікаве, повноцінне
І величне,
Тоді знова набрали б змісту
Слова, що їх, немов папуги,
Ми повторяємо щодня:
От, хочби слово: ПРАВДА,
Що на ньому, немов на камені,
Стоїть весь світ,
А в слові цьому
Містяться інші три:
ДОБРО, КРАСА Й ЛЮБОВ,
А з них, немов із ТРОЙЦІ ПРЕСВЯТОЇ,
Одне вагоме слово випливає,
Яке людина цінить більш усього,
Те слово, що за нього
Життя своє віддати є готова,
Вогненне слово: ВОЛЯ!
Та без ПРАВДИ,
Без КРАСИ, ДОБРА Й ЛЮБОВИ
Воно лиш звук пустий
І більш нічого!
Та як пізнати речі ці найвищі,
Якщо душі своєї не полюбим,
Яка одна про все це нам звіщає,
Яка одна про все це нам говорить?
Так,
Я люблю себе
І душу мою дуже,
І через те, мій любий друже,
Я люблю ПРАВДУ
І Тебе!
(3 votes, average: 4,67 out of 5)