“Я жду чогось – якихось перемін…”

Related posts:

1. ЧОГОСЬ ТАК СУМНО Чогось так сумно… Повиті млою Стоять в задумі стрункі тополі, З вершин Бескиду пливе росою Вівчарська пісня,- а тут, на […]...
2. ЧОГОСЬ ОЧІ Чогось очі серед ночі Ніяк не замкнуться, Чогось сон прийти не хоче, Лиш думки снуються. Ніби тії сиротята, Ніби ті […]...
3. “Чогось так банно… На душу впала…” Чогось так банно… На душу впала Безмежна скатерть тоски і смути, І серце багне в тиші заснути, Як скорбна пісня, […]...
4. “Я сам-один у камері кромішній…” Я сам-один у камері кромішній, Немов живцем похований в труні, Вже наді мною, мабуть, і вві сні Не зглянеться ні […]...
5. НАДІЯ Усе життя чогось у долі ждеш, Надієшся на добрі переміни. І можна голод пережить і війни, Але надії – не […]...
6. СИНІ ТІНІ БРЕДУТЬ ІЗ ДУНАЮ Недалеко від Братислави Я одержав твого листа. Спалахнули усі переправи І немає уже моста. У минуле, у наше, в раннє, […]...
7. ДОСВІД. АКАЦІЯ Весна, дівчисько в ластовинні, ще не ціловане в уста, світанки жовті, аж левині, хорал, проспіваний з листа такими щиглями, канарками, […]...
8. 6. ЕПІЛОГ Чотири стіни – не чотири кордони, котрі розмежовують “наше” й “моє”. Чотири стіни – не сімейні канони, не звичка, що […]...
9. “Суворих слів, холодних і шорстких…” Суворих слів, холодних і шорстких, Перебираю низки, ніби чотки, І одкидаю твердо з-поміж них Усе легке, все ніжне і солодке. […]...
10. ПЕРШИЙ ДЗВІНОК Відмовило серце надовго. Стомилося. Перший дзвінок… Біда в дідуся молодого. Дзвіночок онуки замовк. Тепер у казенній постелі, дідусю, лежи, не […]...
11. БІДА Ця глобально велика Вкраїна – Бідний розум і не осягне, Всі, що сталися в ній переміни – То божественне і […]...
12. “промінь, що відбувся від стіни…” промінь, що відбувся від стіни. ліс, що перерізаний навпромінь. під червоний комин звірини набуло відваги в цьому домі. день місили […]...
13. ДАВНІЙ ОБРАЗ В споминах ніжних дивних ідилій Привид чудовий ясно встає – То пережите в юності милій Щастя моє. Чую, я чую […]...
14. ДІВЧИНА Оп’ять спориш став вигон укривати, Оп’ять діждались весняних святок; Оп’ять ідуть заквітчені дівчата Гулятись в хрещика, вести танок. Дівчатонька! Оце […]...
15. “Не спалося – а ніч, як море…” “Не спалося – а ніч, як море…” І, як далекі маяки, Яскраві фосфоричні зорі. І напливають у думки З імли, […]...
16. “Хай на небі зовсім змарнілий…” Хай на небі зовсім змарнілий Срібний місяць хмарку шука, – Бачу тільки платок твій білий, Знаю: в муфті тепла рука. […]...
17. “Знаходжу прапор у горінні…” Знаходжу прапор у горінні – цвіт прапорів у поколіннях. Стрибки дерев багрянцем вивільняю, хрипіння кореня вогнем звиваю. Вдивляючись у чорноту […]...
18. ЗВЕРШЕНО КЛОПІТ ЛІТА Повний гороху кошіль. Мак зі стіни звиса. Осінь, ласкаво прошу в хату мою і в сад. Викопано картоплю, моркву і […]...
19. “Цар руху, мислі цар (згадав хтось – Іудеї)…” Цар руху, мислі цар (згадав хтось – Іудеї) В жорстокий світ беззахисним явивсь. Де правда сили, звірі де й пігмеї […]...
20. ОСІННІЙ ВІК Ятрить очі неслухняне, посивіле пасмо кіс… День дівочими піснями відплива за синій ліс. Прощавай, гірка любове! Гасне сонце на лиці. […]...
21. ЗНАК ВОДОЛІЯ Отряси літа, як попіл перетлілих рим. Не втікай од переміни у чортополох: Вже довершує нарешті круг епоха Риб – Найпідступніша […]...
22. “Мов за подушне, оступили…” Мов за подушне, оступили Оце мене на чужині Нудьга і осінь. Боже милий, Де ж заховатися мені? Що діяти? Уже […]...
23. “Безмежність бачити не можна…” Безмежність бачити не можна. Але й обмеженість на око Так давить, що клітина кожна Бунтує і щемить жорстоко. Ці стіни […]...
24. НЕ ЖДУ СПОКОЮ! Не жду спокою! Бурі жду, Щоби заграла громом; Най олов’яним звоєм хмар Над моїм стане домом… Її святих огнів я […]...
25. ГОСТИНИ В БРАТА День за днем… Набутки… Втрати… Переміни ловить зір. Знов приїхав я до брата На вищанський косогір. Йде поволі осінь з […]...
26. “Не раз, як сонце лягне за горою…” Не раз, як сонце лягне за горою Й на плесо моря впадуть фіолети, Іду до твого тихого покою, Як хорий […]...
27. “Лягла зима, і білі солов’ї…” Лягла зима, і білі солов’ї Затьохкали холодними вустами. В холодні землі взулися гаї. І стали біля неба, як стояли. Скоцюрбивсь […]...
28. “День ішов і в промені сурмив…” День ішов і в промені сурмив, Молодим клечанням оповитий. Ради жарту викликав громи. Утішався радощами літа. Не минув. Гарячий сонця […]...
29. МАЛЮНОК Недавно від дочки одержав я листа, Мала вона, писати ще не вміє, Її кореспонденція проста, Що радує мій зір і […]...
30. “Хтось за стінкою в камері тихо співа…” Хтось за стінкою в камері тихо співа, Виливає свої затамовані болі, Та приглушена пісня в бездушній неволі, Як молитва, з […]...
31. СПІВ ВІДЛЕТНИХ ЖУРАВЛІВ Як осінні вітри дунуть І на небо хмари сунуть, Попід хмари сумно лине Ключ відлетних журавлів. Хто з них верне, […]...
32. ПОЧЕРК Мамо!.. Одержав твого листа. Сиві рядки твої гнула втома. Я довго сидів і мовчки гортав пережиті літа, що зосталися вдома. […]...
33. ВІДПОВІДЬ АНОНІМУ Відкрийся, таємничий аноніме, відкинь забрало куцого листа! Хай кривляться крикливо, а не німо чорнилом запечатані вуста. Топчу ногами тінь твою […]...
34. “Портрет жіночий на стіні…” Портрет жіночий на стіні, У грубі жевріють вуглинки, І тихо-тихо, як у сні, Пливуть за вікнами сніжинки. Пливуть за ними […]...
35. СТАРИЙ КОРОЛЬ На троні зі своїх костей, що скриплять, і з власної розхитаної тіні він сидить у короні з мух на лисій […]...
36. “Місяця срібний дзюб…” Місяця срібний дзюб Там, в далині, вгорі. Місто – камінний куб, Сум і сон – ліхтарі. Зовсім звичайна річ, І […]...
37. “Вже літа відлітували…” Вже літа відлітували. Літо. Спокою ж нема. Гирю, що в одній тримали, Не утримать обома… Перемнеться, перетреться, Розхлюпнеться до основ. […]...
38. МІЙ ДЕНЬ – НА ВІУ ТЯТИВІ І Моя державо суверенна – Країно спогадів і снів! Горять, горять твої знамена, Пливуть до молодості днів – Туди, де […]...
39. “Простерся вечір над селом…” Простерся вечір над селом, Вечірня зірка тліє… Вже день заснув солодким сном, Про ясне сонце мріє… В гаю затьохкав соловій, […]...
40. ПСАЛМИ пішов би я I Пішов би я у храм спокою, В якусь оазу мрій, задуми І, оповитий самотою, Снував би з серця вольні […]...