Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Мов за подушне, оступили…”

Мов за подушне, оступили
Оце мене на чужині
Нудьга і осінь. Боже милий,
Де ж заховатися мені?
Що діяти? Уже й гуляю
По цім А р а л у; і пишу.
Віршую нищечком, грішу,
Бог зна колишнії случаї
В душі своїй перебираю
Та списую; щоб та печаль
Не перлася, як той москаль,
В самотню душу. Лютий злодій
Впирається-таки, та й годі.

[Друга половина 1848,
Косарал]

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,67 out of 5)

“Мов за подушне, оступили…” - ШЕВЧЕНКО ТАРАС