Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ВЕДМІДЬ-ПАСІЧНИК

У темнім лісі, за горами,
Зібравсь усякий звір:
Вовки, лисиці з ховрахами,
Зайці дурні, шкодливий тхір
І ще там деяких чимало
Безпечно в лісі панувало.
Була і пасіка у них…
Нехай, мов, люди не гордують,
Що тільки все вони мудрують
У хуторах своїх!
От радиться громада стала –
Кому б то пасічником буть?
Лисичка зараз і вгадала:
Ведмедика кликнуть!
Послухали і по-дурному
Постановили, іцо нікому
Так не впадає, як йому.
Не то розумний – дурень знає
І скаже світові всьому,
Як скрізь Ведмідь той мед тягає, –
Так де тобі! І не кажи,-
Себе, мов, стережи!
Почав Ведмідь хазяйнувати,
У пасіці порядкувати:
Щодня він мед тягав
Та в берлозі ховав.
Дознались, кинулись до його –
І меду не знайшли нічого…
До суду потягли,
Прогнали злодія старого
Та ще й приказ дали:
Заперти бісового сина
На цілу зиму в берлозі.
Ведмедику лиха година:
Зарився у лозі,
Дарма, про все йому байдуже,
Лежить та ласує медком.
“З тобою,- дума,- милий друже,
Нам тільки й жити двом”.

Таких Ведмедів на приміті
Ще трохи є у нашому повіті.

1864-1872

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

ВЕДМІДЬ-ПАСІЧНИК - ГЛІБОВ ЛЕОНІД
«