Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові





РУКАВИЧКА

По ялинку внучка з дідом

Йшли по лісі навмання.

А за ними бігло слідом

Довговухе цуценя.

Задивилась, мабуть, внучка

На ялинку, на сосну

І зронила якось з ручки

Рукавичку хутряну.

Рукавичка невеличка

На снігу собі лежить.

Раптом мишка тишком-нишком

З нірки вилізла й біжить.

– Ну й хатинка! Ну й дивинка!

Відгукнися – хто тут є? –

Тільки голосу з хатинки

Щось ніхто не подає.

Влізла мишка в рукавичку

І сама в ній стала жить.

Раптом зайчик-побігайчик

З-під ялиночки біжить.

– Ну й хатинка! Ну й дивинка!

Відгукнися – хто тут є? –

Чує зайчик – із хатинки

Хтось там голос подає:

– Є тут мишка-гострозубка.

Ну, а ти хто? Що за гість?

– А я зайчик-побігайчик,

Довгі вуха, куций хвіст!

Вліз і зайчик в рукавичку,

Стали вдвох у хатці жить.

Раптом білка – стриб із гілки!

Та по стежечці біжить.

– Ну й хатинка! Ну й дивинка!

Відгукнися – хто тут є? –

Чує білочка – з хатинки

Хтось там голос подає:

– Є тут мишка-гострозубка,

Є тут зайчик – куций хвіст!

– А я білка – тепла шубка,

Невеличка я на зріст!

Влізла й білка в рукавичку,

Стали втрьох у хатці жить.

Глядь, поглядь, аж ось лисичка

Попід соснами біжить.

– Ну й хатинка! Ну й дивинка!

Відгукнися – хто тут є? –

Чує лиска – із хатинки

Хтось там голос подає:

– Є тут мишка-гострозубка,

Є тут зайчик – куций хвіст,

Є тут білка – тепла шубка.

Ну, а ти хто? Що за гість?

– Хто ж не зна мене, лисичку,

І вигадливу, й метку? –

Влізла й лиска в рукавичку,

Примостилась у кутку.

Ще й кабан прибіг ікластий,

І куниця, й їжачок.

Тут і голці ніде впасти!

Скільки сміху й балачок!

Рукавичка невеличка

На снігу собі лежить.

А з барлогу на дорогу

Вийшов заспаний ведмідь.

– Що за зборище зібралось?

Що за хата? Хто тут є?

Хто здіймає сміх та галас,

Зовсім спати не дає?

– Є тут мишка-гострозубка,

Є тут зайчик – куций хвіст,

Є тут білка – тепла шубка,

Що малесенька на зріст.

Ще й лисиця є, сестриця,

І вигадлива, й метка,

Є кабан, їжак, куниця.

Ну, а хто це нас ляка?

– Я ведмідь, я хочу спати,

Сміху-жартів не люблю!

Сяду я на вашу хату,

Всіх вас разом роздавлю!

Злий ведмідь гарчить, лютує,

Ломить всі кущі підряд.

Що робити?! Хто врятує

Переляканих звірят?!..

А тим часом дід та внучка

Вже ялинку принесли.

Так у внучки змерзла ручка,

Що аж зашпори зайшли.

– Рукавичка де ж поділась?

Загубила!.. Ай-ай-ай!

Побіжи, мій песик милий,

Рукавичку відшукай!

Песик дівчинку послухав,

Хвіст – угору, в землю – ніс,

І примчався скільки духу

На те саме місце в ліс.

Рукавичка, як живая,

Ходить ходором, тремтить.

А до неї підступає

Розлютований ведмідь.

Як загавкав пес на нього –

Аж ведмідь оторопів,

Зразу втік і до барлога

Причвалав і захропів.

Тут звірята всі зраділи,

Стали песика хвалить,

Що прогнав ведмедя сміло,

Не злякався ні на мить.

Каже песик: – Дуже прошу

Інше мешкання знайти.

Треба дівчинці хорошій

Рукавичку віднести.

– А хіба ж це рукавичка?! –

Загукали всі. – Невже?!

В нас нема такої звички

Забирать собі чуже!

Всі ми підемо з тобою

Рукавичку повернуть! –

І веселою юрбою

Звірі вирушили в путь.

До дівчатка за хвилинку

Рукавичку віднесли,

І всі разом круг ялинки

Танцювати почали.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)

РУКАВИЧКА - ЗАБІЛА НАТАЛЯ