ІСТОРІЯ ХВОРОБИ
Занедужав наш Омелько, кілька літ хворів.
Побував у кабінетах різних лікарів.
Пив навари і мікстури, порошки ковтав,
Доки висох, як тараня, аж зеленим став.
На дослідження в лікарню він недавно ліг.
Терапевт його оглянув з голови до ніг.
Всю історію хвороби пильно прочитав –
Скільки з’їв Омелько ліків, скільки поковтав.
Прочитав і довго думав: дати щось нове –
Порошки якісь, пілюлі? Чи нехай живе?
1989.
(3 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- ПЕЧАЛЬНА ІСТОРІЯ З ПТАХОМ Білий птах заблудивсь серед ранньої хвищі, Загубивши і клин, і дорогу свою. А братове його подалися повище, Понад хату лиху, […]...
- “У цій країні довго не живуть…” У цій країні довго не живуть. По смерті довго-довго, за життя недовго… Так ти казав про власну хресну путь Напередодні […]...
- ІСТОРІЯ ГЕНРІ ЕСМОНДА Теккерей Ріс як нешлюбний син. Веселий єзуїт Защеплював йому старопрестольну віру – То молитовник клав у руки, то рапіру, Щоб […]...
- МОГИЛА АКВАЛАНГІСТА Гранітні брили, скелі – Тарханкут. Суворий напис прочитав я тут: “У цім краю нема його могили, Його могилу хвилі моря […]...
- ІСТОРІЯ Вставали, мужні і прямі, Сини віків, сини планети. Щоб не конати у ярмі, Ішли на списи й кулемети. А десь […]...
- “Сидів і довго думав над собою…” Сидів і довго думав над собою Блакитний вечір вдома навесні, Тим часом як спливалися водою Його зоря на темному веслі. […]...
- ДВА ХЛОПЧИКИ Два хлопчики в зелену пору року До лісу вийшли, – вікових дібров. Один із них прискалив миттю око Й прикинув […]...
- ІСТОРІЯ ПАСІК і розкопано каміння і навперейми лиш хрускотіння бруньок зелене Січень-червень 1997...
- ІСТОРІЯ ФІАСКО фіалки (1 букетик) – 50 коп. нарциси білі (10 шт.) – 1 крб. нарциси білі (7 шт.) – 70 коп. […]...
- “Ідуть прокажені. Леправі не можуть не йти…” Ідуть прокажені. Леправі не можуть не йти. Один – щонайменший – стезю твою переступає. Його не запитуєш: хто ти, бо […]...
- “Одна нога в стременах…” Одна нога в стременах. Сніги. Вітри. Зима… Розрубані рамена, І голови нема. А кінь стоїть і дремле: Куди ж його […]...
- ЯСЕНЬ І співай тепер, що не ця Була остання сторінка. Я тебе прочитав до кінця, І зосталась одна картинка: “Ти мов […]...
- ІЛЬКО До війни він вальси грав дівчатам, На селі був перший гармоніст. І коли вернувся в сорок п’ятім, То й гармошку […]...
- БАЛАДА ПРО ВІЖКИ Дядько ліг горілиць на порожній підводі І, чомусь, стільки неба в зіниці йому натекло… Все було, як було. Не змінилось […]...
- “День за днем, вони вже звуться – дати…” День за днем, вони вже звуться – дати. Густо смутків чорного литва. Дні мої, а чим же вас згадати, всі […]...
- ГРУДНЕВИЙ БУГ Грудневий Буг ще не замерз. Повільно Гойдає в берегах свинцеві хвилі. Ген Із гіпсу виліплена дівчина Чаїно руки склала, і […]...
- ЦИВІЛІЗОВАНИЙ ОМЕЛЬКО Під ларьочком Гнат, Антон і Омелько з ними. Дудлять сивий самогон банками скляними. Мимо них пройшов араб в білому береті, […]...
- ДРУГЕ ПОСЛАННЯ ДМИТРА З КУТІВ ДО ГАЛИЧАН Я прочитав Книгу Мертвих, кажу: країна мертвих старша від країни живих, там немає Галичини, там нема героїв, дарма ваші герої […]...
- СВЯТО Нарешті вийшла з пуп’янків листва, Ростуть чеченські прапори зелені; Москва (бійці в гарячці та в гангрені) Жде гостей на травневі […]...
- СОНЦЕ І СЕРЦЕ Високе сонце! Золотий вогонь Ти вічно сієш у світи холодні. Вони беруть тепло з твоїх долонь, Як жебраки, обдерті та […]...
- “Добро, у кого є господа…” Добро, у кого є господа, А в тій господі є сестра Чи мати добрая. Добра, Добра такого таки зроду У […]...
- БАБУНИН ДОЩ Бабунин дощ, на климці цяпота, І стежка в яблуках вже стежкояблуката, З котяри – іскри! З м’яти – чамрота! Пускає […]...
- МІСЯЦЬ З М’ЯТИ Місяць з м’яти, уста з міста на рентгенівських мостах м’ясо шукає своїх свічок, пальці – найдовших перспектив, щоб до них […]...
- НА РОКОВИНИ СМЕРТІ ШЕВЧЕНКА Умер поет! І струни голосні Порвалися, замовкнули навіки. Ми стали сиротами, і, сумні, Ми понесли у серці жаль великий. І […]...
- ОБРАЖЕНИЙ ТОРКВЕМАДА Я інквізитор. Ну, і що із того? Чи то такі вже злочини страшні? Я не хвалюся. Віку золотого, звичайно ж, […]...
- ХТО СКАЖЕ + Крапнув щось дощ – і всі асфальти У висипному Тифі… Молодий новеліст: – не хочу, не можу писати! Місто […]...
- МІЙ ХРЕСТ Сьогодні вечір, а вона – з ними. Сьогодні вітер, а я сам, знову. Оце мій хрест, зніміть його з мене. […]...
- “А нині на вулиці я заточивсь…” А нині на вулиці я заточивсь, Схитнувся, як від удару. І ніби ж горілки не пив – розучивсь, Й не […]...
- НА БЕЗГОЛОВ’Я Москва – тепер коричнево-червона, І споконвік така вона, як є, За голову Джохара півмільйона Американських доларів дає! Це новина! Це […]...
- “Щось мене поменшало в природі…” Щось мене поменшало в природі, Щось мені повужчав білий світ… Щось не видно батька на городі, Не виходить мати до […]...
- “Короткі батькові листи…” Короткі батькові листи Без підпису і дати. Душа не вміє доброти У слові приховати. “Приїдь додому на святки…” Сердечна, щира […]...
- “Ходить вітер…” Ходить вітер. Диха в шпари. Чи ж його нам зрозуміть? По шибках, По стрісі шпарить. Нишкнуть миші у пітьмі. Хтось […]...
- “То страх – в історію, як прірву…” То страх – в історію, як прірву, Дивитись: невідплачені борги, Обмануті людські надії, віри, Поховані без помсти вороги… Чи хтось […]...
- БУРАН І ДІВЧИНА Подружилась дівчина з бураном (Взяти бурелом в тендітні пальці!) Мій рожевий цвіте, полум’яний, Чи на стан тонкий порив зухвальця? У […]...
- СУМНИЙ СОНЕТ Прощай, слізьми омитий Вішеград! Пора, пора додому, у Карпати. Сюди дороги не буде назад, Сюди мені вже більше не вертати. […]...
- ВЧУСЬ ХОДИТИ подолати закон тяжіння було нелегко але думав що коли я нарешті стану на ноги всі вхилятимуть передо мною голови а […]...
- Холм і Львів Раз Данило був на ловах І у лісі заблудив. Довго він шукав дороги, Довго в пущі він ходив. Аж виходить […]...
- МОНОЛОГ З ПСЯЧОГО ПРИВОДУ Тіло покійного знайшли у рові посеред подвір’я, завішаним на ланцюгу, і закопали за городом Джульбарс повісився – самовбивця-пес. Душу Джульбарса […]...
- “Ви, що, не знаючи мети…” Ви, що, не знаючи мети, Спиняли стомлені здорового, Лежіть собі – до неба йти Ще довго. І ви, що до […]...
- “Древо поезії під небеса виростає…” Древо поезії під небеса виростає, скільки птахів над цим древом завжди пролітає: голуб-синяк, Голуб сизий. І припутень-голуб. Винно-рожеві у припутня […]...