Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



БУРАН І ДІВЧИНА

Подружилась дівчина з бураном
(Взяти бурелом в тендітні пальці!)
Мій рожевий цвіте, полум’яний,
Чи на стан тонкий порив зухвальця?

У бурана – серце ураганне,
У бурана – ядерні тривоги,
Скільки вдачі лагідної стане
На його незбагнених дорогах?

Тобі хату б, сонячну кімнату,
Вікна – клапті неба голубого,
А натомість – це життя прокляте,
Оповите в ядерні тривоги.

Треба ж так – спізнатися з бураном,
Мов напитись чару, злого трунку
І носити незакриту рану –
Слід від огняного поцілунку.

Треба ж так – бурана покохати,
Що летить в світ жагу толити –
І до смерті спокою не знати
І чекання слізьми просолити.

А під серцем, Боже мій коханий,
Паросточком б’ється щось новітнє,
Визріває знову щось буранне
Для страждань чи радостей в цім світі.

1974 р.


БУРАН І ДІВЧИНА - БАБІЙ СТЕПАН