ДВІ АФИНКИ
Володимирові Вознюку
Дві афинки на сигліні… Однині
Вони вже є. Чорніють у росі
дві афинки на сигліні в долині:
в траві, в росі – з небес і голосів.
Гуде гора навпроти них – Палита.
На ній був зруб, і афини були.
Тепер смеріччям до небес пришита,
а буками прибита до скали
чорнющої, хоч там потік дзюркоче
на дні каміннім, у застиглій тьмі…
За крок до прірви зупинити хоче
дві афинки на сигліні… Самі
за крок до прірви! І за крок до лісу,
на крок випереджаючи грибів
прибулий запах і Палиту, сизу
від хмари недитинних голосів.
Дві афинки найперші… Чорні міти.
Карби солодкі на крутій стезі,
де й чорну душу можна прихистити,
а їх – ніяк,
самих в траві, в росі.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- “Здалеку надходять…” Здалеку надходять. Із душі тихої – ще жовта й старовинна… Афин запах, потім запах сіна. Потім ночі, дні й роки […]...
- СУВИД Ми завжди проїжджаєм це село. Ім’я у нього праслов’янське – Сувид. Тут навіть хмари особливо сунуть – сутемна синь на […]...
- ЛІС Навчися лісової мови із книги лисів та сарнят! Виходить місяць до діброви писать елегії на пнях. Струмки полощуть срібло тиші, […]...
- “Берізка похилилась до дуба…” Берізка похилилась до дуба, А дуб її не хоче помічати. До сосни тягне богатирські шати І шепче ніжно і жагуче: […]...
- БІЛА КОНЮШИНА Невибаглива, Стежила, В лузі з травами дружила. Не отак, Як та – рожева: Їй подай рожеве поле, Хоч на нім […]...
- Homo Цей світ біжить до прірви і не може Спинитися: не має він гальма. Є хлібний стіл, і полюбовне ложе, І […]...
- “Не хоче друкуватися поет…” Не хоче друкуватися поет, Щоб дріжджами для когось не ставали Рядки, що тихі ночі наспівали… Що – як (Малюнкові) стило […]...
- ГАРАЛЬДІВ ПЛАЧ О горе! Ставна і рослава, З обличчям, як сонце ясне, Киянка, дочка Ярослава, Не хоче за мужа мене. Я з […]...
- ЗАВЖДИ В’ЯЗЕНЬ Самі собі будуєм тюрми, Самі в них потім живемо, Самі себе стережемо, Вже тюрем – тьма, і в тюрмах – […]...
- “Хтось там інший ходить, топче квіти…” Хтось там інший ходить, топче квіти І толоче трави у росі… А що нам робити, милий світе, Що зійшовся на […]...
- ВІДГОМІННЯ Світлій пам’яті брата Федора Я жалів і жалітиму юні літа, Хоч вони вже далеко, далеко, Де у синьому небі і […]...
- “Берегами блукаю…” Берегами блукаю По траві-мураві І стежки відкриваю У високій траві. І вертаються ними У дитинства краї – Аж до першої […]...
- “Приснилися вірші 81-го…” Любові Голоті Любові Голоті Приснилися вірші 81-го. Згадалася кожна пора того року так, як жодна інша. Згадалися тижні і дні […]...
- “Цей пастівник – ліщини темні хащі…” Цей пастівник – ліщини темні хащі, Від пралісу – барвистий самосів, Де наші дні і вечори найкращі – Той від […]...
- ВАРІАЦІЇ 1 Стих водоспад. Коли вляглася піна, побачив я над прірвою жінок. І ліс уздрів їх. Відступив на крок і впав […]...
- Прогулка Перо задело о верх экипажа. Я поглядела в глаза его. Томилось сердце, не зная даже Причины горя своего. Безветрен вечер […]...
- МЕРЦІ (дума на початку ХХ століття) Мерці, Мерці… Навколо, тут і там, Куди не глянешь, скрізь самі ходячи трупи! Немає ліку тим холодним мертвякам: Вони клопочуться, […]...
- ХОДИТЬ ОСІНЬ Чахне літечко старе в нетрях несходимих. Сипле золото з дерев осінь-невидимка. Прокидається сова – хтось траву толочить. Може, мавка лісова, […]...
- “Білого гриба запах сниться – тулиш до листя…” Білого гриба запах сниться – тулиш до листя губи припухлі свої – націловані… Прокидайся! Небо, всмоктане стромом взору, стискає птицю. […]...
- РАЙСЬКА ЕЛЕГІЯ Зажурилася Єва, і Адам заклопотаний ходить, і посивілі хмари висмикує Бог з бороди. Щось у цьому раю вже нічого не […]...
- “Дощ полив, і день такий полив’яний…” Дощ полив, і день такий полив’яний. Все блищить, і люди як нові. Лиш дідок старесенький, кропив’яний, блискавки визбирує в траві. […]...
- ЮНІСТЬ Ще пахне яблунь листя шовкове, І вітер хмари жене за горб. Там жде на мене у вербах човен, А в […]...
- “Йде сніг…” Йде сніг. Я стою у траві, яку покосить не зуміли. І стебла кругом неживі, пожовклі і гострі, як стріли. Хто […]...
- “Чорні хмари засвічені…” Чорні хмари засвічені над чорнобилевим реактором. Зорі і космос відкрилися – пахне озоном в ультрафіолетовому промінні із присмаком біблейського полину. […]...
- “Долини падають, і туляться до ніг…” Долини падають і туляться до ніг, Звивають завої, відсахуючись, гори. Наш пружний крок тверда земля доріг Стрічає стогоном покори. Чи […]...
- “Коло вогню останніх помідорів…” Коло вогню останніх помідорів Туман минулу нічку ночував… До погреба, до хати, до комори Увесь город наш перекочував. Через моркву […]...
- “Дев’ять днів, а потому сорок…” Дев’ять днів, а потому сорок, а на рік з верхів як з небес ізійшов божевільний отрок і крисаню поклав на […]...
- “День риштований шелестом лісу…” День риштований шелестом лісу – підіймаєшся вгору, аж очі холонуть, і рука розгортає єдвабну завісу, навивається шовк на долоню. Як […]...
- З ДИТИНСТВА День риштований шелестом лісу – підіймаєшся вгору, аж очі холонуть, і рука розгортає єдвабну завісу, навивається шовк на долоню. Як […]...
- ПІДЗАМЧЯ Притулене тут під горою – Спокійне Підзамчя усе. Лиш вітер стрімкою рікою І хмари, і зорі несе. В хатках порушаються […]...
- “Іще одна сумна калина…” Іще одна сумна калина На кладовищі зацвіла. Під нею ще одна людина Спочинок вічний віднайшла. Дощами обрій просльозився – І […]...
- “День – як рік. Хмари й то вже стерлися…” День – як рік. Хмари й то вже стерлися Чистять небо з ночі до ночі. Сонце кроквами в обрій вперлося […]...
- НА КОЖНІМ КРОЦІ В житті робив ти свій перший крок, сьогодні в школу йдеш на урок. А що ідеш ти, то робиш кроки, […]...
- ОГЛЯДАЮЧИСЬ На тій горі вітри збивають з ніг, сльозяться очі і в очах дерева. З гори течуть, звиваючись… Лиш хата стоїть […]...
- “Заінилось, посивіло, збіліло…” Заінилось, посивіло, збіліло… В саду лежить притишена зима. Заколисати хоче душу й тіло, А душу й тіло пломінь обійма. Бо […]...
- ЛІСОВА БАЛАДА Серед лісу, в яру, над струмком, одинока могила, Скромний горбик землі, що осів і сховався в траві. Традиційна калина над […]...
- П’ЯТЬ ВІРШІВ НА ОДНУ ТЕМУ 1. Хто має нюх втягає запах кіс і переймається лагідністю втягає віддих і його власкавлює її весна втягає запах статі […]...
- ГОЛОВА І ШИЯ Чоловік говорить жінці: – Пам’ятай мої слова, Що в розумному сімействі чоловік – то голова. – Ну, а я, виходить, […]...
- ІДОЛЬСЬКІ НОЧІ На хмарах відблиск місяця повторений, мов пісня, на хмарі хмара – срібний мур, під муром виють лиси. Від зір, мов […]...
- На ліктях вже не мозолі на ліктях вже не мозолі на ліктях п’яти на золотисто-жовтім тлі зринаєш п’ятим у першого в блідій руці курмей зов’ялий […]...