Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






МІЙ ОБРАЗ

Як, ти дивиш так смутно? То соколі очі?
Так, небоже, не дивить сокіл на Підгір’ї.
А твій кучер, як Дунай, як орлове пір’є?
Так го німці остригли – і рости не хоче.

А личко ти чо зблідло? Що сльоза полоче?
Не кажи то нікому, бо не найдеш віри.
“Родився на Підгір’ї, ба і ріс в Підгір’ї! –
Скажуть люди. – В Підгір’ї смутку ся не хоче”.

А яка ж бо то шата, що ти груди криє?
Така, як моя доля, що лице ми миє:
Тісна на моє серце і тісна на душу;

Бо моє серце, браття, сардаком ся крило,
Під бланев ся кохало, під ременем било…
Даруйте, жаль мня ломить, – перестати мушу.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,00 out of 5)

МІЙ ОБРАЗ - ФЕДЬКОВИЧ ЮРІЙ