Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА. ВАРІАЦІЯ НА БАНАЛЬНИЙ КИЇВСЬКИЙ СЮЖЕТ, або ж БАБА В ЦЕЛОФАНІ – НАША МАТИ

…Корова – в багатьох старовинних і архаїчних
релігіях символ плодючості, достатку і благоденства…
Міфи народів світу
Баба Христина, звісно, не має рації,
Рветься у зону, що ти їй не кажи!
С. Йовенко, “Вибух”
…Мавра поривається напитися води з річки,
але Марія тримає її за роги…
В. Яворівський, “Марія з полином у кінці століття”

1

З вертольота її запримітили,
Не одразу означиш словами,
Де тополі іржаві, як мітли,
Скрушно небо метуть головами

І де сосни, дощами спалені,
Лізуть в очі лихою іржею –
У якійсь несусвітній окалині
Денно й нощно блукають душею.

Коло хати її запримітили,
Догадались, коли вже сідали,
Перестали тополі – як мітли…
Лиш листками іржаво ридали…

2

Таж виселили все село…
– Бо ж тут насипало такого було.
– А це що таке, я тебе питаю?
– Видно, з космосу щось занесло.
– Целофан – як скафандр, метляється скраю…-
Недобре в кабіні, сердито гуло.
– Два пришельці із космосу або, може, із НАТО?
– Курс на тополю іржаву. Тримайсь, стара хато!..

3

Вийшли й регочуть. Регочуть до чаду.
Гвинтом вертоліт ріже досаду.
Один космонавт – це стара в целофані,
А другий – корова на задньому плані.
Обкуталась баба, обтушкувалась,
Скрізь, де амбразури, позапиналась,
Лиш гола і біла її палюга
Летить полином – баба ледве встига
Чорнобилем бігти за тою здоровою
Тяжкою, як туча, старою коровою,
А що вже корова – та теж в целофані,
Як диво космічне суне в тумані,
Лиш роги пробились з накидки таки,
Сердиті й невкриті її гостряки,
І очі в накидці – якраз там, де очі,
І отвір, щоб пастись, старій поторочі.
А взута корова в старі кирзаки…
Ти смійсь чи ридай, а послухай-таки…

4

– Чого це Ви, бабо, корову узули?
– А що радіація, Ви, мабуть, не чули?!
– В синових чоботах взута корова –
Нехай же пасеться і буде здорова,
І бабі ще дасть до відра молока,
Така замашна і молочна така.
– Чого це Ви, бабо, уся в целофані?
– Хіба ж я газет не читаю, чи як?
Корову видою на світанні,
Взую, одягну й веду за рівчак…
– Чого це Ви, бабо, з людьми не поїхали?
Коли виселяли із зони село?
– А я серед тої проклятої віхоли
Взяла й зосталася – синам на зло!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА. ВАРІАЦІЯ НА БАНАЛЬНИЙ КИЇВСЬКИЙ СЮЖЕТ, або ж БАБА В ЦЕЛОФАНІ – НАША МАТИ - ДРАЧ ІВАН