Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



МАТИ

Зупиніться, поети!
Чекайте, не треба…
Мати вийшла на ганок
і дивиться в небо.
Мати дуже висока,
древніша од космосу,
На плечі в неї райдуга
гнеться коромислом.
Приймачі підбадьорливо
сиплють прогнози.
Мати мовчки ковтає
просолені сльози.
Мати вірить не дуже
професорським викладам:
Ще ж немає од серця
точнішого приладу.
І тривога їй кригою
пада на серце:
“А як з космосу чорного
син не повернеться?”
О, тоді він для хлопців –
одвічною зіркою,
Будуть пафосні вірші
і оклики в збірках!
Будуть довгі романи
й поеми, як ринви…
Лиш ніколи не буде
у матері сина.
І тому вона йде
за село, на околицю,
І стає на коліна,
і небові молиться.
Та не супте ви брів
і не хмартесь осінньо:
Мати молиться в небо…
на рідного сина.


МАТИ - ОЛІЙНИК БОРИС