ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА. СУЧАСНА СКОВОРОДИСТКА
Мисливська бувальщина
Яка краса кругом,
Який веселий світ…
Мисливці молоді
Втомились під обід.
Цей хутір, хутірець,
Цей виселок села,
І п’ять хаток у нім –
І четверо без скла,
А п’ята ще жива,
Ще стежка йде туди,
Й несе вряди-годи
Якесь відро води…
І ми туди зайшли
Без зайців, без лисиць.
Поставили в кутку
Свій арсенал рушниць.
А бабця у кутку
Лежить на тапчані
І тихо так, як смерть,
Чорніє – на стіні:
– Спасибі, хлопці, вам,
Що в хату ви зайшли,
Що в хаті тарарам,
Простіть – нема коли…
Взялася вмерти я,
Ось і труна в кутку,
Ось і гора свічок –
Надбала на віку.
Та нікому сховать
Мене, ягу стару…
Від того я ніяк
По-людськи не помру.
Спасибі, хлопці, вам,
Вас принесло-таки.
Онуки ви чужі –
Мої гробовщики…
А цвинтар – онде він,
Йде стежечка туди,
Могила жде мене,
Як у Сковороди…
Сама її щодня
Довбала з місяць я.
Скінчилася моя
“Життєва місія”…
Сини всі розповзлись,
Чортма і невісток…
Зосталась я сама,
Мов на вербі листок.
Ну, а села нема.
Втекло кудись село.
Було колись село –
Життя колись було.
Вас покара Господь,
Як лишите саму…
Я вас не підведу –
Візьмусь… і вмру візьму…
Лиш в руки я візьму
Цю свічку воскову –
Вже, діточки, за мить
Уже я не живу.
Сховаєте мене,
Відразу ж пом’яніть –
Он самогон в кутку.
Он хліб. Самі візьміть.
Он цвяхи. Он хустки.
А онде молоток.
Дай ще води ковтну.
Ковточок ще. Ковток.
(3 votes, average: 3,67 out of 5)