“Останній грім давно скотився з даху”

Related posts:

1. ОСТАННІЙ Настане день скорботи світової – І попливе у лодії труни За вічний круг і пруг Останній Воїн Великої, Священної війни. […]...
2. МОЛОДИЙ ГРІМ Перший грім! Він ударив гарячим, несподіваним жаром. Гей, та де ж ваша сила юнача, вогнекрилі Ікари? А розправте-но зігнуті плечі […]...
3. ОСТАННІЙ ПРОМІНЬ НАДІЇ одного разу пропив я усе що мав залишився в мене останній промінь надії і я пожбурив його на прилавок шинкар […]...
4. “До мене грім у хату залетів…” До мене грім у хату залетів. Веселий грім з веселими очима, з веселими крильми поза плечима і з синюватим мерехтінням […]...
5. “останній крок…” останній крок затихло в роті застигли жили на вапно очиці залила сліпота кричимо рятунку просимо дарма в його склепіннях занімілих […]...
6. ГОЛУБИ Прилетіли в гості голуби, Під вікном крильми залопотіли. Травень був. І ранок голубий. І, як діти, ми йому раділи. А […]...
7. “Останній сніг приречено білів…” Останній сніг приречено білів, Струмочок перший жебонів у тиші, І урочистий клекіт журавлів Стояв до ранку в зорянім узвишші. А […]...
8. “Останній день осінній догорів…” Останній день осінній догорів, І, ніби од пригаслого багаття, Сріблястий попіл землю всю укрив, А в не небі плава диму […]...
9. Мені ти приснилась давно Мені ти приснилась давно, ввійшла ти у думи мої. Я море люблю, бо воно нагадує очі твої. Розкрив я до […]...
10. ОСТАННІЙ ЗВУК МОЄЇ ЛІРИ Останній звук моєї ліри Не буде криком безпорадним, Не буде стогоном зневіри, А гімном радісно-принадним Того співця, що лине в […]...
11. “Загнуздані…” Загнуздані крижасті ясени дрижать і рвуть гнуздечки вітру. День вкопаний. По щиколотки в землю. Верба, мов день, обчухрана, ребриста, прорвалась […]...
12. “Як останній мудила, гризеш посторонки й вудила…” Як останній мудила, гризеш посторонки й вудила. Чим, епохо, крім СНІДу, іще ти нас нагородила? Лисочолі титани потроху дійшли до […]...
13. “В дитинстві ще… давно, давно колись…” В дитинстві ще… давно, давно колись Я вибіг з хати в день майовий… Шумів травою степ шовковий, Сміявся день, пісні […]...
14. “Давно-давно на хлібнім полі…” Давно-давно на хлібнім полі, Де жайвір б’ється в небо вись, Спізнавши зла таки доволі, Я проводжав себе колись. Узявши в […]...
15. “Останній журавлиний крик…” Останній журавлиний крик, Останнє золото берези. Їдкий туман в кістки проник, Мов заборонок хижі леза. За лазнею рясний будяк Сприймаю, […]...
16. “Останній журавлиний крик…” Останній журавлиний крик, Останнє золото берези. Їдкий туман в кістки проник, Мов заборонок хижі леза. За лазнею рясний будяк Сприймаю, […]...
17. “З-під даху впала призма крижана…” З-під даху впала призма крижана – І серце стрепенулося недремне. Чому – не знаю, та несла вона В собі для […]...
18. ВЕРЕСНЕВИЙ РОЗДУМ Снує серпанок вересень над містом, Ключі гусей у вирій подались, Жовто-гарячим і багряним листям Сипне нам скоро ранній падолист. Злиняла […]...
19. ГРІМ Була гроза, і грім гримів, Він так любив гриміти, Що аж тремтів, що аж горів На трави і на квіти. […]...
20. ПІДЗЕМНИЙ ГРІМ Мене поміж газетних інформацій кольнула ця заміточка мала: із нетрів індіанських резервацій у кращий світ бабуся відійшла. А світ живих […]...
21. “А ще тремтіння паростка і грім…” А ще тремтіння паростка і грім, А ще весна, хоч май в останніх числах, І я в своєму спалаху новім […]...
22. “Ще так недавно й так уже давно” Ще так недавно й так уже давно Стояв осінній день на видноколі І я хлоп’ятком вірш “Бородіно” Учив напам’ять за […]...
23. “Молодий весняний грім…” Молодий весняний грім, Синє його рокотання Збуджує в серці моїм Тужливе чекання, Коли вже знедолений люд, Зачувши весняні грози, Не […]...
24. “а я тебе уже давно забув” а я тебе давно уже забув чому ж тепер ти знову прилітаєш у літаках пребілих снів на засмучені аеродроми моїх […]...
25. “Перше листя пливе по серпневій воді…” Перше листя пливе по серпневій воді, Непомітно відходить за обрії літо. Ми з тобою, кохана, іще молоді, І не треба […]...
26. ВІКНО В САД Осінній вітер… Птиця прокричить і змовкне. І туман обляже птицю. А я стою у білому плащі під чорним деревом, на […]...
27. ПЕРЕБЕРУ, НЕМОВ НАМИСТО Переберу, немов намисто, Ці дні, веселі і сумні. Перефарбую чорне листя – Зазеленію при вікні. Ці дні, гіркі, немов отрута, […]...
28. СВЯТО Запрошує гостей на обійстя калина, вдягнувши в китиці багрові жовту плахту. І гості йдуть крізь листя безпросвітну зливу в пошиті […]...
29. ПІЗНЯ ГОДИНА Об вікно кажан крильми вдаряє, все принишкло, стихло, охололо. Безвість манить нездійсненним раєм, наче ртуть, спливає в жили холод. Ходиш, […]...
30. НА БЕРЕЗІ БЛАКИТНОГО І ЗЕЛЕНОГО МОРІВ Моря – зелене та блакитне. Зелене в обріях стоїть. Блакитне над зеленим квітне, іскриться і палахкотить. Зелене – жайворонком сяє, […]...
31. “Осінній шерех переповнив світ…” Осінній шерех переповнив світ, Найвкрадливіші видає вже кроки Посохле листя… Розгубився кіт – На всякий шелест мружить хитре око. А […]...
32. ОСТАННІЙ ВІРШ О, Музо! Музо непривітна! Чи ти не зробиш з мене Робінзона Крузо? Самій писати, Самій і друкувати! й видавати! Ой, […]...
33. ОСТАННІЙ РУБІЖ Коли невірний друг тихенько зрадить, коли немає ради і розради, коли усі вже спалено мости, – я вистою. Бо є […]...
34. ОСТАННІЙ СНІГ Відбуваючи покуту, білість втративши лунку, мов ганчірка, сніг забутий дотлівав собі в ярку. Вкритий рваним шаром бруду, він відразу викликав: […]...
35. ОСТАННІЙ ЛИСТ Ти шукала людини міцної як криця, – Ти не знала, мила, що криця завше лежить на землі, Ти не знала, […]...
36. “Падає листя…” Падає листя – дні облітають з вічності. Падає листя на лиця – поморщене листя… Крутиться наша земля – віхола в […]...
37. НЕ ТАК ДАВНО Ще зрозуміла путь з варяг у греки, В історії немає білих плям. І континенти ще мені далекі, І зброю не […]...
38. “Добро і зло на всіх шляхах людини…” Добро і зло на всіх шляхах людини живуть і діють поруч заодно. І, наче друзі, в помислах єдині, приходять вперто […]...
39. ОСТАННІЙ ГІСТЬ Об вікна б’є косою ніч. Поблідли стіни. Люди душать блимаючі душі свіч. І впало на білизну призьби голосіння дів. Бо […]...
40. “Давно – як давно…” Ніколаю Тихонову Давно – як давно! – ще за юності, жагою змужніння зболілої, Напився із чари твоєї міцної гірчавої браги, […]...