Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







НЕ ТАК ДАВНО

Ще зрозуміла путь з варяг у греки,
В історії немає білих плям.
І континенти ще мені далекі,
І зброю не засуджено на злам.

Ще думаю, що з кожним кашу звариш,
Ще в кожному вбачаю чистоту.
Іще живий надійний мій товариш,
І ходить смерть від мене за версту.

Подай рукою – день встає щасливий,
Немовби побороли люте зло…
Іще мої наївні інвективи
Поезії обтяжують крило.

Перед людьми і світом знявши шапку,
Олюднені вітаю небеса.
Іще не знаю, що Чорнобиль крапку
Поставить там, де квітнула краса.

Як перед Богом стати на коліна,
Нас вельзевул силкується навчить.
Іще в душі не скресла Україна
І, наче мати стомлена, мовчить.

Ще не смердить Дніпро разом з Десною,
І безконечним видиться життя.
Іще мені ні взимку, ні весною
Не розриває серце каяття.

Ще кров у жилах треба розбудити,
Аби не зупинилася, аби…
І не бояться ні старі, ні діти
В під київських лісах збирать гриби.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,00 out of 5)


НЕ ТАК ДАВНО - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР