Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






СМУТОК

Заховав я смуток в заростях калини,
В здичавілих нетрях бузини.
– Не показуйсь, смутку, – я прохав невпинно.
– І вітри студені не жени!
Вмерло наше літо… Пеленою тиші
Заступили хмари неботло,
І холодне сонце з-за канви узвишшя,
Мов ковчег, у невідь одплило.
Громовиця долі вдарила стрілою,
Аж здригнулись скелі крем’яні.
Не стелися, смутку, шаллю над водою,
Не тривож кохану уві сні!
Дай нам ще хоч крихту щастя на світанні,
Понеси у зоряні степи.
Не засмучуй лихом лелечат кохання
І сльозою душу не кропи.
Краще заховайся в заростях калини,
В здичавілих нетрях бузини,
Най духм’яне літо ще хоч раз прилине
І теплом торкнеться сивини.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)

СМУТОК - ЧИР НЕСТОР