Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






СВІТЛАНА

Розгорни фату. Світлано,
тінь осмути прожени.
Не кажи, що безталанна
жінка в образі жони.

У безсонних нетрях ночі
квіт надії ожива.
Десь весільна путь гуркоче,
пахне чарами трава.

Поспішають крізь тумани
несподівані свати.
Хай, Світлано, не зів’яне
привид білої фати!

Хай сяйне зоря остання
з надвечірнього чола,
хай черкне тебе кохання
теплим подихом крила.

За лісами тонко рветься
нитка чорної пітьми.
Над ясним світанком серця
коні крешуть копитьми.

Та приляж хоч на світанні
на холодні подушки.
Та засни, засни, Світлано,
над колискою руки.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

СВІТЛАНА - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО