ФРАНКФУРТ-НА-МАЙНІ
Синіє небо, наче став.
Ходжу завулками тісними,
Що, певне, юний Гете ними
Колись закоханий блукав.
Хто розчинив вгорі вікно?
Чий погляд там мене чатує?
Я тут під аркою смакую
Солодке яблучне вино.
О, певне, Фавста теж водив
В ці нетрі хитрий Мефістофель,
На цій стіні лишив свій профіль
І пиво з цих шухляд цідив.
Входжу в собор, де вічна мла,
І з мороку середньовіччя
Всміхаються мадонн обличчя.
На синім візерунку шкла
Христос, незмінний у роках,
Прозорий, пломенем прошитий.
Отут молилась Маргарита
І гірко каялась в гріхах.
Потужну повінь ллє орган.
Стара легенда оживає.
На хвилях серце випливає
В вечірній франкфуртський туман.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)
Related posts:
- “рис твоїх до шкла не завернути…” рис твоїх до шкла не завернути це відбиток а життя тонке у скутарі крику гони скель чути а не видко […]...
- ХРИСТОС ВОСКРЕС Христос Воскрес! Подія ся правдива. Христос воскрес! Знов віра ожива. О величаве і безмірне диво, І переможні у віках слова! […]...
- КОЛО ЗМІН Жаркий, духотний день, зомлівши, мов стовп, упав на груди ночі. Що ти згубив, не знайдеш більше, і час надію розхлюпоче. […]...
- Спасеніє Христос на крестЂ содЂявый Спасеніє Христос на крестЂ содЂявый, Тоєжде Андреєви в образЂ давый. Христос въ Іюдеи закона учаше, Андрей в Кієвских горах благодать […]...
- СУЗІР’Я РИБ Біле, небо синіє вгорі, Переходить у чорну безодню. По зеленій траві на горі Хтось розсипав намисто Господнє. В кожнім спить […]...
- “Поле чорніє. Проходять хмари…” Поле чорніє. Проходять хмари, Гаптують небо химерною грою. Пролісків перших блакитні отари.. Земле! як тепло нам із тобою! Глитає далеч. […]...
- Пам’яті Олеся Гончара Тоді я тільки бавився в поета, а ви були у класиках, коли до мене раптом просто із портрета ви підійшли […]...
- БЕАТРІЧЕ І знову зустріч. Це вже тричі У днях життя її зустрів. Тонке обличчя Беатріче Прозорий смуток загострив. Лани. Пшениця колосиста […]...
- СПОГД ПРО ВТРАЧЕНЕ “Христос воскрес” – нам провіщав уперше Священник в невеличкому селі, І повнило одне з найбільших звершень Нас радістю, піднесеністю слів. […]...
- “Густіша обрій, сніг синіє…” Густіша обрій, сніг синіє, вільшина німо сім’я сіє, вода тече, немов не вміє, тонкий торкаючи льодок, і чистий погляд вечоріє […]...
- СЕРЕД РУЇН СОБОРУ В КОВЕНТРІ Завчено, навіть якось ніби книжно, розповіда прочанам провідник про те, як полум’я з’їдало хижо собор і як престольний хрест поник […]...
- “Торкну рукою павутину…” Торкну рукою павутину і не порву – нехай пливе… Що в світі білому покину, а що мене переживе?.. Таж певне: […]...
- САД Осінній сад, як у дитинстві, такий високий і прозорий. Вночі колишутьсяміж листям ренетами осінні зорі. І разом з листям-сухозлиттям вони […]...
- Христос есть глава, той гла†уды Христос есть глава, той гла†уды – Честною кровію искупленны люди. Возри, колико разнствуют з собою, Коль несогласны уды со […]...
- ПРО ЩО ГОВОРИТЬ ЛИСТЯ ОСІННЮ Лягло небо тягарем на наші спини і знову треба покидати домівки. Птахи, осінні зрадники, повтікали, – чому не прищіплять нас […]...
- ЮРКОВІ, САМОМУ СОБІ Й ВІКТОРОВІ. САМЕ В ТАКІЙ ПОСЛІДОВНОСТІ Сорокаріччя дихає в обличчя. – Кому – кричить – на той бік, у заріччя? – Веселий перевізник Харитон. А ми […]...
- ХРИСТОС На скрипт не склавши й куцого рядка, З метким стилетом будучи в розлуці, Підняв Христос найбільшу з революцій, Якій дзвенить […]...
- “Пришерхла тиша – сіра миша…” Пришерхла тиша – сіра миша – У жовто-білих комишах, І попелясто від кошар Вівці копитце землю пише. Пришерхла тиша – […]...
- “Меди та пахощі живиці…” Меди та пахощі живиці. Цвіте прозорий вертоград Край непорочної світлиці, Де Божий сад Марії сниться І кедрів патріарший ряд. Минає […]...
- РОМАНС Це так мусить хтось грати на своїй хворій гітарі, недаром склянкою води розлилося по столі моє обличчя. Недаром світ сьогодні […]...
- “Спалахнув день синім-синім спектром…” Спалахнув день синім-синім спектром, Сині вітри шугають, мов шуліки. Билинний дуб над дубленим проспектом Тримає сонце на сухому лікті. І […]...
- 03. КОПАННЯ КАРТОПЕЛЬ Поволі, поволі по синім полі дими кружляють на вільній волі. Короткими днями цвітуть вогнями на краю плаю, немов квітками. Багато […]...
- “Мешканцю міста…” Мешканцю міста – Віку дитино, Дивиться хліб нам В очі дитинно. Скроплений сонцем, Ніби сльозою, Дихає вітром, Пахне грозою. Вічна […]...
- “В отчій ласкавості…” В отчій ласкавості сонечко гріє, просто з цікавості хмарка синіє. Теслі завзяті лаштують дорогу – дні непочаті видно з порогу. […]...
- “Вона прийшла, як мрія довгожданна…” Вона прийшла, як мрія довгожданна, І вийшли всі назустріч їй, І всі кричали їй: “Осанна! Благословенний ранок твій!” І враз […]...
- ОРАНЖЕРЕЯ Де на горі Батиєвій масив у мареві червневому гойдає кварталами, сьогодні ледве я уперше за життя не став злочинцем: в […]...
- “Бур’ян, трава, дрімота…” Бур’ян, трава, дрімота. Тут молодість гуляла І хвіртку як ворота До раю, відчиняла. Стою у запустінні, Пригадую колишнє. З минулого […]...
- ЛИЦЕДІЙ Загадка для нас – таємниче життя лицедія. Ховає завіса мінливу подобу лиця. Несе лицедій крізь думки і примарні надії обличчя […]...
- “Коли визорять в небі тривожні сузір’я…” Коли визорять в небі тривожні сузір’я Тихий відблиск далеких незгасних імен, І прогляну тоді між імен і між зір я […]...
- ГРОБИ УНУКІВ Це тут були гроби моїх унуків, де ми з тобою, мила, лежимо, а я тобі – любовник молодий. У синіх […]...
- Пливе туман Усе, що посіяв всесвіт на радість мені для мене, Проснулося на світанні, співає, цвіте, шумить. Така ж, як століття тому, […]...
- 9. “Мандрувати тут у середньовіччя…” Мандрувати тут у середньовіччя – все одно, що за князем повзти обозом. Тільки знай дивися в кожне обличчя: ці хлопаки […]...
- КРАСОТА Эти гордые лбы винчианских мадонн Я встречал не однажды у русских крестьянок, У рязанских молодок, согбенных трудом, На току молотящих […]...
- “І хотів би підбігти ти…” І хотів би підбігти ти: Та чи ж можна в снігу такому? Так помалу мусиш іти, Мов ступінь твій по […]...
- “Відшумлять ювілеї…” Відшумлять ювілеї, Спаде словесна піна І залишиться чиста вода літератури, як джерельна опісля повені. І заглянеш туди, і побачиш у […]...
- АЗІЯ Звужено очі від пилу пустель, Смажено сонцем обличчя. Лізе вперед, хоч у лоба пристрель, Всесвіт загарбати кличе. Божим бичем ти […]...
- БУДІВЛІ. СОБОР У тіні пагорків, процвівши потаймиру, Звучить колона, як гобоя звук, Звучить собор камінним Dies irae, Мов ораторія голодних тіл і […]...
- ЛИСТОПАД Жінки згрібають листя у садах, Синіє далеч, в’ються пасма диму. Над чорним полем одинокий птах Летить навкіс із осені у […]...
- СВЯТ-ВЕЧІРНЄ Тут, у Канаді – Санта Клос, А там за морем – Дєд Мороз, А де Христос, а де Христос? ї […]...
- БАЛАДА ПРО БЛАКИТНУ СМЕРТЬ Примарні камениці і коші подвір’їв, мов нетрі мороку, вузькі і мокрі сходи, провалля ночі, що його ніхто не зміряв, і […]...