Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Зусібіч облягло дощем…”

Зусібіч облягло дощем,
І хмари йдуть, немов на плаху.
І ятриться глибокий щем,
І можна з розпачу заплакати…
Та, власне, мова не про це.

Над нашим домом встане дим,
І ним веселка обів’ється…
Вже стільки літ спливло і зим,
Ми ж не старіємо, здається…
Та, власне, мова не про це.

На стіл упав мені, як лід,
Окраєць голубого неба.
Гарячим оком білий світ
Вдивляється в самого себе…
Та, власне, мова не про це.

Як ти ступила на поріг,
Із слова осипалось листя…
Так довго я його беріг
Й старанно пасував до місця…
А, власне, сказано усе.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,00 out of 5)

“Зусібіч облягло дощем…” - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР