Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ЗЕРНИНА

Дозріла, у валку, а чи в снопі.
Над нею гнулась райдуга коромислом.
Земля і люди наші нескупі
Їй віддали сподіванки і помисли.

Вона могла б упасти у ріллю
І задзвеніть землі органним голосом.
Знесла б в гурті і суховій, і тлю,
На вальцях чи на камені змололася.

Вона могла б лягти у добрий хлів,
Щоб він в мені, як світ, снагою став.
Вона змогла б, усе змогла, коли б
Коли б то їй – дорога не вибоїста.

Шляхи, шляхи, тривожні і круті!
В жнива – по вас машини, наче мітли.
Зернину загубили у путі.
Упала. Затовкли і не помітили…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ЗЕРНИНА - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР