Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ВІДВІДИНИ

І
Батько до мене приїхав.
З першоколгоспного виру
Привіз мені аж три міхи –
Мужності, правди і віри.

Свято йому – Фордзон,
Це й Катерпіллер…
Чи був в тому резон,
Що мучилась та терпіли?

Правда йому одна –
Таки не зламали…
Одвічно нам того зерна
Мало, і мало, і мало.

Батько до мене приїхав,
Тепла прикотив
Із заполярних віхол,
З вічної мерзлоти.

Не помагали чохли,
Тріскалась машинерія…
Витримають хохли, –
Сказав Берія.

Батько до мене приїхав
Та по асфальту, по каменю.
Скільки вже, справді, до лиха –
Все по грязюці віками нам?

Батько до мене приїхав,
Із чорноземного світу.
Вечір. Бесідуєм стиха.
Що його діяти? Посовітуй.

Ну що твоя книга?
Ну що те слово?
Як він, п’яндига,
Зерно – в полову!

Кого народить, чи ж мати відала?
Чи твереза була повитуха?
Злазь, кажу, із сідала,
Бляха-муха!

Іду по сліду,
А далі й ліг перед хедером –
Зором до неба.
Став, газонув: – Діду!
Вам що, більше всіх треба?

Ні волі, ні долі у нього нема.
Здригається лан перед п’яничкою.
Сідаю до керма
За давньою звичкою…

Батько мій – підданий степу й король –
До останку відсіяв та відмолотив.
Оцей добровільний народний контроль
І віку йому вкоротив.

Поїхав – нема зупину –
Та й поза річку Ридай.
Отче наш, світе єдиний,
Мужності й віри подай.

ІІ
Мама не приїхала –
Вітер зі степу повіяв.
Усіх обділила горіхами
Та привезла олії.

Мама до мене приїхала.
Може, в Києві лікарі луччі.
Горе нове задихало…
Мучить…

Казала сусідка печально
Чи то зі злості, чи з доброти:
Щоб син ото, знайомий з начальником,
Та не зумів помогти?

Чорною “Волгою”,
Вулицею розлогою,
Дорогою довгою –
В радіологію…

Та все – повз небіжчиків,
Тисячі палючих гектарів і соток,
Та подалі від об’їждчиків,
Сексот і сексотом.

Та все – повз далекі сніги
І пересуди сорочі…
Де її взяти, снаги,
На самотині ночі?

Де її взяти, силачки,
У чортів чи в богів,
І студентові на посилочки,
І на погашення недоїмок та боргів?

У нас же смерті і рани –
За кожним окопиком.
У нас же урани –
Під кожним снопиком.

Кров цибенить з литок
Молодиць та дівчаток,
І сонця золотий злиток
Знов обіцяє достаток…

…Все. Плигнула вікнина.
Не приїжджає ніхто.
А під моїми вікнами
Чорне стоїть авто.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

ВІДВІДИНИ - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР