РОЗМОВА ІЗ ЗАОКЕАНСЬКИМ ЗНАЙОМЦЕМ
Він в Англії завершуючи тур,
Був у музеї воскових фігур.
Як нашою горілочкою впився,
Побаченим зі мною поділився:
“…Мадам Тюссо на світі вже нема,
Зостались тільки воскові фігури.
Тепер стоїть воскова вже й сама,
Мов вилізла з поношеної шкури.
Артистки, політичні діячі,
Великі люди й гангстери відомі
І білим днем, і… навіть уночі
Стандартно співіснують в тому домі.
Такі вже точні копії людей,
Точніші, мабуть, за… оригінали.
І ніби ж знаєш, що воно – музей,
А так немов ніколи й не вмирали…”
Кажу йому: “Причуди суєти,
Одлиті з воску, золота, заліза…
До них, буває, можна раз прийти,
Та все життя ідеш до Мони Лізи…”
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- УЧЕНА РОЗМОВА Зустрілися на дорозі Муза і Жанетта. У Жанетти під пахвою журнал і газета. – Ти подумай тільки, Музо! Пишуть у […]...
- ДРУЖНЯ РОЗМОВА “Люби ближнього свого, як самого себе” Так, Я Люблю себе, Люблю і навіть дуже, Але без цього, любий друже, Я […]...
- РОЗМОВА НА ПАРОПЛАВІ Дніпро заскливсь. По горах тепла тінь; Ритмічно допотопні б’ють колеса. “Звернись лицем до низового плеса І хоч в думках зазивний […]...
- РОЗМОВА НА ПЕРЕХРЕСТІ Вже пізно, що там не кажіть, А ще не все повідано. На дні душі воно лежить, Моєї долі придане. Ми […]...
- ІНТЕЛІГЕНТНА РОЗМОВА Як це добре, громадяни, Мати грамотних дітей! – Яких знаєш писателів? – Пита сина Ялисей. – Пушкін. – Далі. – […]...
- “О, як багато я в собі згубив…” О, як багато я в собі згубив І як багато загубив у інших, Коли писав такі холодні вірші Про те, […]...
- РОЗМОВА 3 САМИМ СОБОЮ Якщо мої зуби, пророками вибиті, становлять фундамент для дачі дантисту, якщо я до себе нашіптую, нібито удруге з’явлюсь поколінь через […]...
- * * * Подходя к музею, я замечаю толпу людей, которые живут. Блуждая по музею, я гляжу на лица людей, которые жили когда-то. […]...
- РОЗМОВА СЕРДЕЦЬ І Труський, як лихоманка, дощ. Осіння ніч, їдка та чорна. І б’ється на квадратах площ Людина й тінь її потворна. […]...
- РОЗМОВА З ФІЛОСОФОМ ПО ДОРОЗІ З ГАНТЕРУ Є. Л. Живеш у горах. Обрій заступили верхи високі і густі ліси. Чи сходить в душу з гір надземна сила? […]...
- МІСТ Утік фашист. Світанок. Ні душі. Лиш березень нелегко йде по полю… Червонозорі хлопці-гармаші Нам принесли тоді жадану волю. І на […]...
- “Ми такі холодні…” Ми такі холодні, Ми такі палючі, Може, ми в безодні, Може, ми на кручі. Ми такі подібні, Ми такі не […]...
- Чи знаєш ти світання в полі Чи знаєш ти світання в полі або в задуманих садах, коли од щастя мимоволі сіяють сльози на очах? Щебечуть птиці, […]...
- РУСЬ. По “Mignon” Гете Ци знаєш, де країна тая мила, Де явір ріс і де калина цвила, Де Дністер грав, де Галич печаліє, Де […]...
- РОЗМОВА З ДРУЗЯМИ І Подзвонюєм щитами Між собою: Чий вірш правдиву іскру Висіка?.. А ворог – знай – Готується до бою І поміж […]...
- “Цю жінку я люблю. Така моя печаль…” Цю жінку я люблю. Така моя печаль. Така моя тривога і турбота. У страсі скінчив ніч і в страсі день […]...
- РОЗМОВА З ПРЕДКОМ Миколі Руденку Москва. Червона площа. Глупа ніч. І він край вежі Спаської, узбіч, На варті став, почесної сторожі Прибулий воїн. […]...
- І перший сніг, і плавний супокій І перший сніг, і плавний супокій. Цвіте різдвяник – в домі тихе свято. Так мало нам потрібно й так багато […]...
- “Що сталося? Чи Сонце другим боком…” Що сталося? Чи Сонце другим боком Зненацька обернулось до людей? Вони на себе ніби ненароком Сьогодні подивились іншим оком,- Пробилось […]...
- ДІМ НА ГОРІ В тім домі на горі З сімнадцятьми кімнатами, В тім домі серед жоржин і далій, Вікна вдихали вісті сузір, А […]...
- ПРЯДКА Котилася прядка в темні ночі З трудних бабусиних розпук. І голос випряла, і очі, І жили із старечих рук. Котилась […]...
- АТЛАНТИ І ХЛІБ Увечері, коли зійде горіння зірок і ліхтарів, і наші очі такі стають глибокі, аж пророчі, а руки від утоми – […]...
- БЕЗСОННЯ Солодка дрімота, мов стомлена мати, Проводить рукою по віях моїх, А серце, що зроду не відало втіх, Товчеться – й […]...
- ЧОЛОВІЧА РОЗМОВА Живе в мені холодний страх за сина, інстинктом предків стигне кров терпка. Цей лід важкий до смерті я нестиму… Вже […]...
- РОЗМОВА З ВІТРОМ Стосик чистого паперу На моїм столі. Обіч рояться уперто Всі мої жалі. Розколисуючи штори, Вітер приліта, І настійливо з докором […]...
- РОЗМОВА ІЗ СОНЯХОМ Соняху, світи мені до скону, злотом вишивай мою брову! У твоєму царстві шелесткому – чую: мчать козацькі коні, лучник напинає […]...
- НІЧНА РОЗМОВА – Ой ти, дівчино, Гожого стану! Вийди до гаю Або к бур’яну. Ой ти, дівчино, Гожого зросту! Вийди до гаю […]...
- РОЗМОВА З УЧИТЕЛЕМ Старомодний поет ген із того наївного часу, Де ще княжила совість і честь викликали на звіт, – У якімсь напівсні […]...
- РОЗМОВА З ПОКІЙНИМ Ой чому ж ти не так світиш, та ясне красне сонечко, Як світило колись мені в зеленім садочку, Як сидів […]...
- РОЗМОВА НА ПЛЯЖІ – Дві години стежу я за тобою, друже. Видно, в тебе до жінок серце не байдуже. Походжаєш по піску чи […]...
- РОЗМОВА З ЛИСТКОМ Діткнулась ставу осені рука, Паде на хвилі журавлине: кру, І поширяється далеч укруг, Друкує в хмарах зорями друкар. В руці […]...
- РОЗМОВА РУДАНСЬКОГО З ДНІПРОМ Ой, стоїть захмарена гора та й над Чорноморем. Чую голос хвилечки Дніпра… Дніпре, поговорим! Ось лежу я посеред гори, де […]...
- ПОВЕРНЕННЯ А хата крейдою біліла І осипалась, ніби мак. Та хата знов мені боліла, Немов не хата, а тюрма. Їй все […]...
- “Минуле не вернуть…” Минуле не вернуть, не виправить минуле. Вчорашнє – ніби сон, що випурхнув з очей. Як луки на весні ховаються під […]...
- “Я дуже тяжко Вами відболіла…” Я дуже тяжко Вами відболіла. Це все було як марення, як сон. Любов підкралась тихо, як Даліла, А розум спав, […]...
- СТАРЕ МІСТО Тумани, тумани над містом пливуть, Як хвилі гойдаються сонні… І клаптями тануть, і лавою йдуть Такі монотонні… Завис олив’яний, імлистий […]...
- ЧИ ЗНАЄШ ТИ Лісова пісня Чи знаєш ти найкращу в світі пісню, Як ліс шумить і грає темний бір? Чи знаєш ти цю […]...
- Наталья Жадан Рідний куточок… Чому я все частіше і частіше Думками повертаюсь у село? Село, що наймиліше, найсвятіше Безцінним скарбом в серце […]...
- ЧАРИ НОЧІ Лягла на всьому вечірня втома. Палає місто, мов дивний храм. І розтинають ніч невагому Квадратні очі віконних рам. Ці чари […]...
- МІНЬЙОНА І Ти знаєш край, де скрізь цвітуть цитрони, Де померанці золотом блищать, Де вітерець з-під хмари прозірної На мірти дише, […]...