Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







МІСТ

Утік фашист.
Світанок.
Ні душі.
Лиш березень нелегко йде по полю…
Червонозорі хлопці-гармаші
Нам принесли тоді жадану волю.

І на лафет присів артилерист:
– Ну, синку, принеси хутчіш водички! –
А де ж наш міст?
Ще вчора був тут міст…
Притьмом усе спинилось коло річки.

Тоді з усіх кутків прийшли діди
З сокирами, немов на поле брані.
Ще вчора ж помирали від біди:
Від хворостей, неволі, голодання…

Тягли з хатів розбитих сволоки,
Вцілілі верби в березі пиляли –
І звівся міст.
Нехай не на віки,
А все ж дідів солдати вихваляли.

І здужав міст.
По ньому військо йшло.
І на очах діди помолоділи.
І ніби ожило усе село
Із вільного, із радісного діла.

Хвилин отих збагни глибокий зміст,
Коли літа далекі переймаєш.

Воно як знаєш, що до світла міст,
То й сам у нього фермою лягаєш.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


МІСТ - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР