Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Вже вітер осідлав мої вітрила…”

Вже вітер осідлав мої вітрила,
Як у Шекспіра сказано. Пора!..
Щоб легко йшлось, присядь на хвильку, мила,
І поцілуй, і проведи з двора.

Туди, за міст, за скелі прибережні,
На перехрестя чотирьох доріг,
Де голосують мешканці тутешні –
Й прудкі машини стишують свій біг.

Де прозвучить невпевнено востаннє:
– Так не забудь – хоч вісточку пришли!..
Де гнуться верби знаками питання –
Чи здіймемось, чи стрінемось коли?

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,00 out of 5)

“Вже вітер осідлав мої вітрила…” - КАРПЕНКО МИКОЛА