ПИСАНКА
Ногами бідаків і горем терта
Дорога пробивалась вздовж Альберти.
Спочатку мукала, тужила та іржала,
А далі фуркала, моторами чаділа,
Та вже у безгомінні не лежала,
Бо їй щомиті додавалось діла.
Хто віз сюди родину та зернину,
Хто тільки руки й очі, повні сліз.
А от один дивак із України
За пазухою писанку привіз.
Він не втаїв, не заховав на мисник
Ту первозданну гармонійність фарб:
Чи то згубив, а чи поклав навмисне
Коло дороги свій химерний скарб.
Переселенці корчували хащі,
Щоб хліба дав диявольський гомстед,
Та проклинали житіє пропаще
Й не відали, що писанка росте.
Тоді спинятись стали, як мала
Та писанка півнеба зайняла…
Тепер, де розвелась гора барвиста –
Місцеві люди, здалеку туристи, –
Постійно велелюддя гомінке.
Чудуються-дивуються. Яке!
Довкола озирнешся – зникнуть чари.
Ріка залізна скрегітно біжить…
От земляки! От бісової пари!
І тут не можуть, щоб без казки жить.
Related posts:
- “Потіхи серце прагне…” Потіхи серце прагне; Тоді – відлучуй біль; Тоді – мала відрада Притишує журбу. Тоді – вдавайся спати, Тоді в урочий […]...
- КОЛИ Б Я Коли б я, коли б я Була головиха, Тоді б я, тоді б я Та й не знала лиха. В […]...
- ПИСАНКИ Виводить мама дивним писачком по білому яйці воскові взори. Мандрує писанка по мисочках із цибулиним золотим узваром, з настоями на […]...
- ЯВОРОВА ПОВІСТЬ Мала балада Мав дяк в селі найкращу доню, дівчину явір покохав. Почула плід у свому лоні по ночі, п’яній від […]...
- Герметично зачинені вікна до пекла Богданові Зузуку Герметично зачинені вікна до пекла. Завертаймо назад непокірний катрен. Детективна історія Роберта Шеклі виповзає на білі полотна арен. […]...
- САМ ЗА ДЕРЕВОМ З-за дерева узнаю, що я вже не я, а дощ за деревом. Тепер мої вівці пасуться без мене. А я […]...
- “Овес росте край неба у пісках…” Овес росте край неба у пісках, Мов сивий дід, над ним куняє хмара. Похмурий сон: на головах Стоять століття і […]...
- З МАТІР’Ю, КОЛИ СМЕРКАЛО Ще задовго до війни Тоді ступав уже я на своїх, А мати молода була й красива… Завиграшки поперед неї біг, […]...
- ВЕСНА (“Росте Антонич і росте трава…”) Росте Антонич і росте трава, і зеленіють кучеряві вільхи, Ой, нахилися, нахилися тільки, почуєш найтайніші з всіх слова. Дощем квітневим, […]...
- БРАТОВА ПІСНЯ В АМЕРИЦІ Якби хто сказав у повоєнні роки, Глянувши на пуцьвірка з голодного яру, Що його пісню слухатимуть Нью-Йорки, Сміху було б, […]...
- КАМІНЬ Все вгору тай вгору росте каміння, хмародерами, вежами, димарями штурмує небо, глузує з життя, що залишилося внизу. Стрункі сосни, широколисті […]...
- ВЕЧІРНЄ Заходить червона писанка, Боровики ховаються під кресані, Нечутно по чатинню Рись іде на чати. Цимбали потоків побренькують, Повиринали привиди з […]...
- ТВОРЧА ТИША О! Нас давно не видно на кону. Закохані у тишину робітні, Ми стали скромні, стали непомітні, Скупі на жест і […]...
- СПОГАД Це, певно, старість все частіше мене в минуле порива… Світанку тополина тиша Й молитви матері слова. Хвилююче й незрозуміле оте: […]...
- ЧИ ВІДДАДУТЬ СЕЛЯНАМ ЗЕМЛЮ? Борису Олійнику Віддадуть… Не землю-каламуть! Ну кому… кому вона потрібна? Рідна земле! Ти й мені нерідна, Як вітри чорнобильські подмуть. […]...
- ОЛЕНЬ-КРАСЕНЬ Олень-красень над кручею Несе писанку між рогами: Писанка небо покотилася, Упала у човник місяця. Ходить хвоя навшпиньки, Кладе палець на […]...
- ГОРОДЕЦЬ В ТОРОНТО Ж. та М. Савчукам Будиночок. Городець-благородець. Усе нахімікачено росте. А що у вас тут, люди добрі, родить, Те, що й […]...
- СТИХІЙНА РАДІСТЬ Їх дві сестри. Одна – сміється, А очі снують проміння в чорну воду, Наче сонце у весняну повінь. Така задумлива […]...
- ЛУНА Поїхали туди, де рідне поле, і ліс, і річка, й місяць на воді на стьожках хвиль, немов мала дитина, гойдається […]...
- ВІЧНИЙ ЖАЙВІР Я прийшов додому навесні Та провідав щонайперше поле. Жайвір там на трепетній струні Ноти-зерна розсипав навколо. Грудочка сіренька і мала… […]...
- “Шукаєм папороть. Усе життя шукаєм…” Шукаєм папороть. Усе життя шукаєм. Шукаєм цвіт. Шукаєм віщий знак. Шукаємо тоді, коли смеркає, таємний, темний цвіту зодіак. Шукаєм папороть […]...
- ПРЯХА Пряла прялочка моя, Не переставала, Аж прийшов до мене гість, – Рватись нитка стала. Уродливий, молодий, А як заговорить, Слово […]...
- КІНЦЕВЕ Кругом порозкидані тіні, проколюють тіло дощі. Іти б – та життя під ногами розмокло, гукнути б – у горлі діра, […]...
- ПЕРША ЯЛИНКА Пригадай, Мариночко, Дівчинко мала, – Отака ж ялиночка І торік була. Волохаті гілочки, Зелені голки, На вершечку – зірочка, На […]...
- І ЗНОВУ ПРОЛОГ Маю день, маю мить, маю вічність собі на остачу. Мала щастя своє, проміняла його на біду. Голубими дощами сто раз […]...
- О НАЛИВАЙКУ Що ся степом за димове густо закурили? Чи то мрачка осідає, стеляться тумани? – Не мрачка то осідає, не туман […]...
- СИМФОНІЯ Не бийте в долоні, не зривайте мене з Кассіопеї до низин. Якби знали, що ви чули, стали б німі, як […]...
- ОСИРОТІЛА БАНДУРА Пам’яті Івана Немировича Ті молодості нашої вертепи, Той фестиваль у Києві, давно, Коли ми йшли по золоте руно Із гір, […]...
- ОСІННІ РИТМИ Кожної ночі наслухуєш кроки посланців дуба на даху совісти. В напрузі рахуєш східець за східцем, очікуєш її – з пожовклим […]...
- “Любов – то завжди є нещастя. То – мала річ…” Любов – то завжди є нещастя. То – мала річ. Як блиск оголення, як пісенька в забаві, Як лінія двох […]...
- НІЧ (“Не хочу більш писати віршів…”) Не хочу більш писати віршів, складати ямби та трохеї. Чи вирізьблені з слів мосяжі потрібні ще кому сонети тепер, коли […]...
- НІЧ Не хочу більш писати віршів, складати ямби та трохеї. Чи вирізьблені з слів мосяжі потрібні ще кому сонети тепер, коли […]...
- “Цвіте барвінок восени…” Цвіте барвінок восени, Коли запахли дні снігами, Немов мелодія весни Зашелестіла під ногами. І радісно стає до сліз, І відпливає […]...
- “Рокочуть дніпровські пороги…” Рокочуть дніпровські пороги, Шовкові співають трави: Не завжди ми падали в ноги Покірно, мов пси лягаві. Не завжди нас зневажали […]...
- ЛЕДА у гаю алювію білого блискавицею каскадою світла зійшов лебідь бог-лебідь мене покохав залебеділи верби шуварі зашуміли і на коліна стали […]...
- ПІСНЯ ПРО ГОЛУБКУ Я мала голубку – і вмерла вона. Я думаю, вмерла з обновки: Зв’язала їй ніжки та нитка міцна, Яку я […]...
- ТРАГІЧНА ЕЛЕГІЯ Кажу: нагніться, трави!.. І слухняно вони списи схиляють до землі… І люди ходять легко, наче птахи, щоб не топтати долі […]...
- “Дорога в стежку перейшла…” Дорога в стежку перейшла І стала вже самим міжтрав’ям… І степ – немов суцільний шлях, Шумкий і зелен-кучерявий. І трави […]...
- “Місяця срібний дзюб…” Місяця срібний дзюб Там, в далині, вгорі. Місто – камінний куб, Сум і сон – ліхтарі. Зовсім звичайна річ, І […]...
- НА СПРАВЖНЬОМУ СНІГУ, СТВОРЕНОМУ ЛЮДИНОЮ Л. і З. – з приязню Сиплеться, стелиться біла метелиця, вітром збиває із ніг. День, наче писанка сонцем розписана, а […]...