ФОТО З СИНАМИ
Стою у невиразній позі
між двома високими синами,
наче втиснений у землю,
мов відсунений на крок
в минуле.
Безліч літ,
непроханих, чужих,
з якими я минався, може,
але не вітався,
впхалися у двері.
А я стою у невиразній позі
і не знаю,.
як загамувати стогін крови,
як позбутись
молодого серця.
(3 votes, average: 3,33 out of 5)
Related posts:
- 15. СЕРЖАНТИ (Напис до фото) Ліс. Галява. Дерева навкруг. А під ними, вдягнувши обновку, – Ми, сержанти зенітного полку, Командири гарматних обслуг. Я стою десь […]...
- 8. РАДУЙСЯ ДВЕРЕ НЕПРОХОДИМАЯ Ти – двері, якими не можу пройти. Бо душа моя щулиться у щілину між землею і тілом, між бажанням і […]...
- ФОТО З ЛЕТОВИЩА ВЕСНОЮ З кожною весною вигини дівчат вабливіють, та їхні усміхи до мене вкриті плівкою поблажливости. Їхні талії стрункіші цього року і […]...
- “Це фото * він вибрав за день чи за два до…” Це фото * він вибрав за день чи за два до… І потім – у траурній рамці, під склом, під […]...
- ЗОЛОТО Я хочу полоскати золото У Чорному Черемоші. Там опришки його затопили Перед лихими очима. А, може, не в річці, Може, […]...
- С – ГЕТЬМАН ПЕТРО САГАЙДАЧНИЙ Сагайдачний – гетьман славний, У народі легендарний, Як з походу повертався, З усіма людьми вітався....
- ЦЕНТР РОДОВОДУ Стою я в центрі свого родоводу. О ні, не центр я. Це всевладний час, допоки світ в очах моїх не […]...
- “Одчиняйте двері…” + Одчиняйте двері – Наречена йде! Одчиняйте двері – Голуба блакить! Очі, серце і хорали Стали, Ждуть… Одчинились двері – […]...
- ВИНА Через сум і болі проростаю піснею, мов стеблом зернина, кинута в ріллю. Жменями стискаю серце, щоб не тріснуло, щоб ніхто […]...
- МОЖЕ, Й ТАК Може, й так. Я не справдив надій І малого гуртка… Але знаю: В праці важкій Не скривила рука. Може, й […]...
- МЕЖА Обцілую тебе очима, Ніжним поглядом обів’ю. Поміж нами – межа незрима, На якій все життя стою. І несила її здолати, […]...
- ЛИСТИ Нью-Йорк, 11 вересня Ми не знайомі, бо тебе ніхто ще іменем не сквернив. Ми зустрілися на водах ночі – ти […]...
- “Той спогад: вечір, вітер і печаль…” Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла – й […]...
- “Хай на небі зовсім змарнілий…” Хай на небі зовсім змарнілий Срібний місяць хмарку шука, – Бачу тільки платок твій білий, Знаю: в муфті тепла рука. […]...
- Я уявляв собі смерть не такою я уявляв собі смерть не такою наївно вірив що нестямний оргазм страху рвучко жбурне мене поза межі болю а насправді […]...
- Відписую Ко’Досину чий друг Ван Вей кажуть нам нам відкриті всі двері-дороги не знаю скільки суджено нам дверей а дорога – одна one way...
- “Не знаю, чи побачу Вас, чи ні…” Не знаю, чи побачу Вас, чи ні. А може, власне, і не в тому справа. А головне, що десь вдалечині […]...
- КОБЗАР сльоза породжує шаблю по той бік ганьби ледачої крови де сліпа криниця обмиває лице народу щоби темрява напилася з бандури […]...
- ЖАЛОБА ПАСТУХА На ту знакомую гору Сто раз я в день прихожу; Стою, склоняся на посох, И в дол с вершины гляжу. […]...
- “Квітчастий луг і дощик золотий…” + Квітчастий луг і дощик золотий. А в далині, мов акварелі, – Примружились гаї, замислились оселі… Ах, серце, пий! Повітря […]...
- “повторюю тричі прирослі до неба слова…” повторюю тричі прирослі до неба слова. їх мало би бути утричі – як мінімум – більше, але тільки віршам дано […]...
- МРІЯ БЮРОКРАТА Як гляну на місяць і зорі червоні, Хотів би я вгору летіти в балоні, Покинув би службу і землю прокляту, […]...
- МАТЕРІ I Прив’ялий кущ бузка і грудку глини. Більш нічого. За все: за передертий крик на ложі родження і смерти, за […]...
- ГУЦУЛИ Ми лишилися там, де осінній туман. Нас ніколи нема. Нас давно вже не буде. І Говерла-гора, і гора Піп-Іван обернулися […]...
- И взглянул – как в первые раза И взглянул – как в первые раза Не глядят. Черные глаза глотнули взгляд. Вскинула ресницы и стою – Что, – […]...
- О Господи, почуй мої слова! О Господи, почуй мої слова! Благослови ранковую молитву! Одна мета – була б душа жива, Позбутись би суєтної гонитви! Дай […]...
- “Понад степами, спекою, колоссям…” Понад степами, спекою, колоссям Видзвонює із ранку до темна… Мені, буває, жайвір той і досі З насущним хлібом небеса єдна. […]...
- ДВА НЕЖДАНИХ ВЕРЛІБРИ ПЕРШИЙ НЕЖДАНИЙ ВЕРЛІБР “The shadow of your smile” У підземному переході. В цій черзі з п’яти чоловік По каву стою […]...
- В РОКОВИНИ ШЕВЧЕНКА Одно питання мимоволі Весь час в думках моїх встає: Чому не вгледів він сонця волі, Чому тепер він не жиє? […]...
- БЛОХА Смотри – блоха, ах, как мала! Сначала кровь мою пила, А после кровь твою пила! Она мила, и ты мила. […]...
- КРИВАВА ГОДИНА Тебе не було на термометрах і годинниках, і навіщо було носити пашпорт для слини, навіщо відкривати дерева на краях уст […]...
- “Ми заспівали, розійшлись…” Ми заспівали, розійшлись, Без сльоз і без розмови, Чи зійдемося ж знову? Чи заспіваємо коли? А може, й те… Та […]...
- ПЕРШИЙ СНІГ Кривавий, як очі, що не спали до теж кривавого світанку, мучені жорстоким тираном- невротиком мозку, як ті, яким не вистачило […]...
- “Що “я” це “я” – повірити не можу…” Що “я” це “я” – повірити не можу: Ніяких доказів тому нема. Чуття, що їх особі на сторожу Дає природа […]...
- СОН Застонал от сна дурного И проснулся тяжко скорбя: Снилось мне – ты любишь другого И что он обидел тебя. Я […]...
- “Я змалку боявся поганого ока…” Романові Безпалківу Я змалку боявся поганого ока. Зомлів колись я на храмі в чужому селі, безпорадний. Вже знаю про себе […]...
- Данило і Василько Залишив Роман княгиню І маленьких двох синів. На Волинь втекла княгиня Від боярських ланцюгів. Але й тут знайшли бояри. Небезпека […]...
- “Я чую пісню, мов крізь сон…” Я чую пісню, мов крізь сон Далекий Черемош гуркоче; Мені вчувається щоночі Той шелест листя, шум сосон. І щось тій […]...
- ПУШКИНУ Мечтая о могучем даре Того, кто русской стал судьбой, Стою я на Тверском бульваре, Стою и говорю с собой. Блондинистый, […]...
- КАПЛИЧКА Я знаю капличку на закруті вулиці, До неї щоночі моє серце прилітає І ластівкою, що з гнізда випала, Припадає до […]...