“Я змалку боявся поганого ока…”

Related posts:

1. НЕ ЗОВИ, НЕ МАНИ Не зови, не мани, я не знаю тебе, Ти не ти, ти мара, ти лиш привид, ти сон, В мене […]...
2. “У снах я боявся бика…” У снах я боявся бика. І ось він, моругої масті. Цей сон віщує напасті. Я знаю. Розгадка така. І я, […]...
3. “Змалку вдихнув…” Змалку вдихнув те, що вдихнув, решту – із книжки, Пишуть, що ми – люди із тьми, браття-опришки. Пишуть: не знав. […]...
4. З дерев опадає убрання З дерев опадає убрання, і вітер у сурму гука. Покірна краса умирання, чому ти мені так близька? І осінь, і […]...
5. “Дощ на світанку стих…” Дощ на світанку стих, але за мить вія перейшов у вариво огненне. Сполохано ти горнешся до мене, а я тебе […]...
6. ПРАВДА – Скажи мені, моя мила, Де місяць днує, А я тобі скажу правду, Де правда та є. – Хіба в […]...
7. “Я лиха не знаю, не знаю недолі…” Я лиха не знаю, не знаю недолі! Утіха у мене сестрою! Гуляю, співаю, як пташка на волі, А смуток – […]...
8. ЧОМУ? Коби я був Дунаєм, Не плив би я на море, Но плив би-м руським краєм Помежи сині гори. Чому? – […]...
9. 2. Як я чорта боявся, коли мене посилали під вечір Як я чорта боявся, коли мене посилали під вечір набрати картоплі в пивниці: підставляв патичок, або камінь – щоб двері […]...
10. 2. як я чорта боявся коли мене посилали під вечір як я чорта боявся коли мене посилали під вечір набрати картоплі в пивниці: підставляв патичок або камінь щоб двері не […]...
11. МЕРТВА ВЕРБА Я не знаю, чому повертаю туди Де висить між гілками ранковий туман, Де змертвіла верба видимає з води Скам’яніло-потужний оголений […]...
12. “За солодом у роті часто…” За солодом у роті часто ятриться гостро гіркота, зі світлом ходить тінь довгаста – знімає полум’я з гнота. Позмінно: надбаність […]...
13. ПРАПРЕДКИ Як метеор, що синяву розбурив І впалим жаром осліпив гаї, Спочили древні прадіди мої, Відважні в ловах на буїстих турів. […]...
14. “Які щасливі очі у казок…” Які щасливі очі у казок! Я прокидаюсь, серце калатає. Зима стоїть персидська, як бузок, і жоден птах її не хилитає. […]...
15. “Друже, були Ви колись…” Друже, були Ви колиось Над озером Гарда в бурю? Чи об’явилися Вам Доломіти в світанковім сяйві, Схожі на хризоліт? Чи […]...
16. ТИ Я люблю твій стан Я закоханий у згиби тіла В тобі і Стріндберг і Ростан Як затремтіла Прекрасна ніби станс […]...
17. “Гей, знаю, що не підеш ти в життя за мною…” Гей, знаю, що не підеш ти в життя за мною, В життя, що мріє тінню беззвіздної ночі, А прецінь серед […]...
18. ЩЕ Й ДОСІ Я ДИВУЮСЬ Ще й досі я дивуюсь, Дивлюся, мов дитина, Великими очима На світ і на людей. Пора б прибрати позу, Мовляв, […]...
19. ХУДОЖНИК Чому не намалюєш дарабу останню? – прошуміла під хатою Черемошем вісімдесятого. Чому не намалюєш останні праліси? – ти знав їх. […]...
20. “Мене ізмалку люблять всі дерева…” Мене ізмалку люблять всі дерева, і розуміє бузиновий Пан, чому верба, від крапель кришталева, мені сказала: “Здрастуй!” – крізь туман. […]...
21. “В дитинстві ще… давно, давно колись…” В дитинстві ще… давно, давно колись Я вибіг з хати в день майовий… Шумів травою степ шовковий, Сміявся день, пісні […]...
22. “Я спокійно б лежав під вагою століть…” Я спокійно б лежав під вагою століть, Я б давно вже й землею став, Але ж бісова дівка на кручі […]...
23. “Дощ на світанку стих, але за мить…” Дощ на світанку стих, але за мить він перейшов у вариво огненне. Сполохано ти горнешся до мене, а я тебе […]...
24. “Хати, прив’язані до хмар димами…” Хати, прив’язані до хмар димами, Пливуть кудись за хмарами хати. Пливуть хати з дорогами, садами, Пливуть, пливуть, кудись пливуть хати. […]...
25. “Ти так наблизилась уже до смерти…” Віталієві Абліцову Ти так наблизилась уже до смерти, Дідівська земле, що нема й надій, Чи буде пільга від скорботних мрій, […]...
26. МОЖЕ, Й ТАК Може, й так. Я не справдив надій І малого гуртка… Але знаю: В праці важкій Не скривила рука. Може, й […]...
27. Вимірювати запахом чи кроком вимірювати запахом чи кроком своє безумство зважишся чи ні шкалу ридань як пута за пророком карби перегортають водяні розсердитись не […]...
28. ШЛЯХ ДО СЕБЕ Немає шляху отакого крутого Ні в темному морі, ні в хмарному небі, Як та безконечна терниста дорога, По котрій я […]...
29. І ПИТАЄШ давши нам життя чому не дав довічного живоття давши нам себе чому не виявив своєї плоті кинувши несмертности зерно чому […]...
30. БІЛИЙ ВІТЕР Сивію, брате мій, сивію, і сам не знаю, що зі мною… У білий вітер, у завію лечу, пірнаю з головою. […]...
31. СИНІВСЬКЕ. Диптих І Застилають столи господині від хати до хати. До травневої учти збираються мовчки солдати. Зоддалік, при вікні, стала пам’ять війни […]...
32. СЛІПИЙ ДОЩ СОРОК ПЕРШОГО РОКУ Звідкіль цей дощ, коли ані хмарини, ні цятки в небі – вимита блакить: течуть, течуть єднальні волокнини, а поміж ними […]...
33. РІДНЕ СЛОВО Мовчки предки наші в полі, Мовчки спочивають, Тільки чорнії могили З вітром розмовляють. Спочивають, дожидають Праведного суду, Що судити Україну […]...
34. “Спомин про нічку-петрівочку видивом встане хрещатим…” Спомин про нічку-петрівочку видивом встане хрещатим… Часто в дитинстві здавалось – за річкою Овлур свистить. Як тоді пахли під хатою […]...
35. Не зрозуміло Не зрозуміло чому, зовсім не зрозуміло чому, не зрозуміло, чому поети повинні бути солдатами, адже гармати не віщують побачень. Не […]...
36. СИМВОЛ ВІРИ Те, що було в дитинстві щемним коханням, стало нині Олександрою, Валею, Людою, і за торсами знаних і незнаних коханок я […]...
37. ЯКБИ Я ЗНАВ Якби я знав, як тяжко ранить слово Моє, та не когось там, а мене; Забуте мною, вдарило раптово, Тупе, неначе […]...
38. ТРИКУТНИК (Віра, надія, любов. – Ч. 1) Бажаєш, що незнане, що невідоме, з тугою серця дрижить. Блакитний цвіт зів’яне, углиб потоне, […]...
39. ШУЛІКА – …шуліка – птаха кровожерна, ЇЇ камінням проганяй із двору,- Мені батьки в дитинстві говорили. А я, подумавши, гадав – […]...
40. СОН Зелений гай, пахуче поле В тюрмі приснилися мені, І луг широкий, наче море, І тихий сум по кружині. Садок приснився […]...