Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“ЩЕ ПОВНІ СОНЦЯ ЛИНУТЬ НАД МАЙДАНОМ…”

Ще повні сонця линуть над майданом
Високі вікна велетнів стрімких.
Здається, й ми здіймемось і розтанем
Ген там, де місяця мосяжний ріг

Трубітиме кінець небесним ловам,
Аж хмари – зморені хорти – приляжуть ниць…
На чатах мовчазних над містом стоголовим –
Над списами антен, над шпилями дзвіниць

Ми чуєм без завади, як тугої міді
Невтішна туга точить небозвід,
Щоб громом нечуванним прогриміти
У віщій вістці про грядучий світ.

Та згасло небо. В спалахах неону
Погасли вікна, місяць і хмарки.
Я в сяйві тім, неначе труп, холону,
Твоєї не пускаючи руки.

Веди ж мене цим гамірним майданом.
Лиш проклинати долю ти облиш,
І ми з тобою в натовпі розтанем –
У плямах рекламованих облич.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,67 out of 5)

“ЩЕ ПОВНІ СОНЦЯ ЛИНУТЬ НАД МАЙДАНОМ…” - БІЛЯЇВ ВОЛОДИМИР