“ОБСИПА КЛЕНА ЗЕЛЕНКАВИЙ ІНІЙ…”

Обсипав клена зеленкавий іній,
Пелюсток паморозь на вишеньки лягла
І неба скіс вже не зимово-синій,
Весняна, мов димок прозора, мла

Снується вгору з соняшних галявин
І темних, як траншеї, лісових просік,
І десь в імлі пискливо-неугавний
Голодний яструба пантруючого крик…

І раптом згадується – сорок п’ятий:
Така ж весна й подібний майже ліс
І на димах пожеж, немов намет нап’ятий,
Чужого неба вилинялий скіс.

Хирлявий грунт і кволе дрібнолісся,
Піщані неутоптані стежки,
А на розвилинах дерев переплелися
Шурхливі з алюмінію стрічки*,

Що ніби пасмами зміїних звивів
З гілок звисають на низький підріст,
Відлякуючи полохливих вивільг
Від їх торішніх рідних гнізд…

Близький кінець війни. Юнак безвусий
З чужим безлюддям сам на сам.
Кого гукну? До кого обізвуся?
Кому довірюся? Деревам і стежкам?

Ні відгуку, ні гуку – тільки тіні
Й протирадарна заполоч густа…
А я стою у тихім шерехтінні
Самотніший за птаха без гнізда.

______________________________________
* – Алюмінійові стрічки, як серпантин, розсипані в повітрі служили засобом проти радіолокаційного виявлення літаків.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

ІНІЙ За білим маревом жагучий скрип возів – Іржаві відгуки тернового терпіння… А тут на травах, на гнучкій лозі, Розлила осінь […]...

“Жовтий лист із клена падає…” Жовтий лист із клена падає На прижухлу мураву І нагадує, нагадує, Що не вічно я живу. Що й моє життя […]...

ІНІЙ У дерев сьогодні срібне свято: Сонце, синь, січнева сивина. Цілий сад прийшов колядувати До вікна. А вікно вмуроване у іній, […]...

ІНІЙ Все довкола побіліло. Наша вулиця така, Мовби хто на неї вилив Цілу річку молока. А каштани біля хати – Чи […]...

ЕЛЕГІЯ-КАЗОЧКА І мудрий схід і пишний захід вели усяк свої човни. На кришталевій бані неба ловили зайчика вони… Як він змагався, […]...

Станція Прилуки Весна буя – війни кінець, У маршів – сяйні звуки, І радість лине до сердець На станції Прилуки! Жде переповнений […]...

“А та фата…” А та фата… Й iрiй… I веселунку гукну Лесевi… “А ну тебе, щебетуна…” Не дожидав звади… Жоден Тепер трепет Її […]...

НЮРНБЕРГ Нас хмарами. Нюрнберг зустрів непривітними. Заводив дими… Я припав до вікна. Багато руїн, стін з порожніми вікнами… Понюхали, значить, чим […]...

“В поминальну неділю приходим до рідних могил…” в поминальну неділю приходим до рідних могил по стежках споришевих стежках барвінкових із запилених міст до далеких обвітрених сіл по […]...

СМЕРТЬ БЕРЕЗИ В Біловезькій Пущі майже через Тридцять літ по закінченні війни Береза підірвала себе на фугасі, Натиснувши на чорну смерть корінням. […]...

МАЗЕПА VI Кого це кінь несе у полі З скаженим тупотом у синь? І за конем у далі голі Між довгих трав […]...

КОРОТКА БАЛАДА ПРО ЩАСЛИВИЙ КІНЕЦЬ Була собі казка стара, А в казки – щасливий кінець. Зустрівся із смертю боєць, Але відступила стара. І вижив солдат, […]...

“Я жив у пні обпаленім…” Я жив у пні обпаленім, як вуж. В отарі крадьки вим’я ссав овече. Вмирав вояк безвусий, безоруж. Вповзав мій жаль […]...

БЕРЕЗОВСЬКИЙ. БЕЗВИХІДЬ До горла – бритву, і кінець! І вже не треба ката, І закривавлений вінець – За всі борги розплата. Рвучкі […]...

ЧОЛОВІЧА РОЗМОВА Живе в мені холодний страх за сина, інстинктом предків стигне кров терпка. Цей лід важкий до смерті я нестиму… Вже […]...

ОСТАННЄ БЕЗСОННЯ У щасті поет чи лихові – Байдуже. Аби працювать, аби тільки стало дихання останні пісні проспівать. Аби лиш уміння стало […]...

НА ПІДСЛУХАНУ НУТУ Прийшов до мене біль, Прийшов та й сів за стіл; Ішов від рідних піль, Ішов від рідних сіл… Казав, що […]...

БАТЬКІВСЬКА МОГИЛА Покинув нас і нашу матір; Скажи, нащо в далекій стороні, Без рідних сліз, в чужій землі, Ти ліг, мій милий […]...

ПОРИНУТЬ ДНІ ЗА ДНЯМИ (На березі Тірренського моря) Поринуть дні за днями, Постарієсь мій біль, І дармо му тужити За шумом рідних піль. Від […]...

“Ніби ми й жили, надриваючи жили…” Ніби ми й жили, надриваючи жили, Ніби в нас не було ані рідних батьків, ні дідів. Ніби день, що минув, […]...

ВЕЛИКІ СЕЛА Великий Житин, Великі Цептцевичі, Великий Стидень… Народе мій, оце твої джерела, Колиски твого роду і надій. Вросли могутньо ці великі […]...

“До зір гукну: – Всміхалися навіщо?..” До зір гукну: – Всміхалися навіщо?.. На суд, як скаржник, місяця зову. А ти, гультяю, ти, прудкий вітрище, Знічев’я, скажеш, […]...

“Присинлось: у рідних степах…” Приснилось: у рідних степах, Поранений, ніби вмирав я. Чебрець відчайдушно пах, Шуміло густе буйнотрав’я. До неба лицем я лежав І […]...

ВЕЛИКА ПОДОРОЖ Вибираюся в далеку подорож, і рож не дасть мені ніхто, й не бажаю ні від кого я нічого, й вже […]...

“Це інший світ… Я з іншого прийшов…” Це інший світ… Я з іншого прийшов, Я ще від тих, кого давно немає, Та тверде місце тут своє знайшов […]...

БАЛЯДА В’ється стежка між кущами, Що чар-зіллям заросла, Мліють трави під ногами Від незримого весла. Стій! Хатинка на узліссі Невесела і […]...

14. НА МАРШІ Хто з нас як не бадьориться, А в очах – печать вини: Пішачком – “полів цариця”, На машинах – “бог […]...

БЕЗ ІМЕНІ Викрали моє ім’я (не штани ж – можна і без нього жити!) І тепер мене звуть той, у кого ім’я […]...

ОЛЕКСАНДР МИШУГА Нарешті! Я повертаюсь. Тепер назавжди. До вас під стріху і тихі верби. І пливуть зачаровані й заздрі за мною європейські […]...

“Цить, серце, цить!…” Цить, серце, цить! Таж ти кохало, І раювало, й горювало, І наболілося досить – Цить, серце, цить! Весні кінець, Пшениця […]...

“Поволі вмирає Україна…” Поволі вмирає Україна, Хоч ні війни, ні голоду нема. Жере народ непізнана чума І не дає розпрямити коліна. Її мета […]...

З ГАМЕРЛІНГА Гей, гей! Чимало полетіло Пташат від своїх гнізд, Чимало хмар перекотилось, Чимало згасло звізд! Гей, гей! Чимало із левади Сплило […]...

“Все відбулося. Вже пора й додому…” Все відбулося. Вже пора й додому. Знов, правдолюбці, бачив, слухав вас. Ви нагадали: “Бавитись не час. Все по живому, хлопче, […]...

РІЧКА Юнак прощався, і вождь попровадив його до ріки: “Із джерела річки, вірна своїй породі, плине безсмертна”....

ХМАРА Ту саму хмару із золотими торочками чернець бачить як храм, подорожній – як дерево, а юнак – наче крила в […]...

ПРОЩАННЯ Вже літо латашів назолотило, І поставали на каштан свічки; Мій слід розвіють трави синім пилом, Погнуться вслід берези, мов стрічки, […]...

“У вічність ідуть ветерани війни…” У вічність ідуть ветерани війни, між нас їх все менше і менше. Несуть заміновані болі вони, від ран у санбатах […]...

“Роман мого життя близький до епілогу…” Роман мого життя близький до епілогу, В гаях прожитих літ блукає листопад. Надходить час мені збиратися в дорогу, З якої […]...

2. “Це столиця держави. Тут досить людно…” Це столиця держави. Тут досить людно. І не досить зелено для ботанік. Хоч насправді це ніби судно /чи судно?/ і […]...

ДИЛІДЖАНС Стук дверцят від грубої руки, По грудках замерзлих дзвін обіддя, І пучки розв’язують стрічки Під м’яким злотавим підборіддям. І таким […]...

Related posts: