ПЕРШИЙ СНІГ
…І тільки твій слід на сріблистій пороші,
Відтиснутий синьою тінню слідок,
І серцю так легко від теплої ноші
Нешумних, мов падання снігу, думок, –
Вони облягають покровом хвилястим
Зашерхле, заходжене серце моє,
І чую – під тонко похрустливим настом
Раптово весінній струмок заграє,
І серце пульсує, як брунька бринлива,
В примаренім мною квітневім теплі, –
І навстяж розкрилося небо, і злива
Краплинами грати іде до землі, –
Вони, мов іскристі, дзвенючі серіжки,
На біло-рожевому вітті беріз
Ледь-ледь повисять, похитаються трішки
І скотяться бренькотом струнним униз.
І стане весна… І запахнув весною
Цей перший, іще боязкий, снігопад.
Ти – поруч. Ми входимо вдвох із тобою
В напоєний мжичкою музики сад.
Співзвуччя колишуться, сплівшись, як трави,
Мелодія в’ється, як світла тропа,-
По ній в білосніжні простори уяви
Повільно й вгамовано серце вступа.
Я бачу крізь тиху, мов шепіт, порошу
Наш день, нашу путь, нашу віру, наш крок.
Схиляюсь і ніжно в долонях підношу
Твій, вибраний з теплого снігу, слідок.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)