Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

ПАПОРОТЬ

Мов скарб старий – цей місяць-білозір, Мов сни старі – ці хмари білопінні. І бачу я: в тривожному тремтінні Поганська […]

ЗАЛІЗНЯКОВА НІЧ

До яру підійшли, і одностальні тіні Погнулися від їхніх тіл назад. Риплять вози, ладнаючись у ряд, Колеса грузнуть в глей […]

ЛАМПОЧКА ВДАЛИНІ

В безлюдній далині, самітна й одинока, Жовтіє лампочка. Її слабки вогонь Оточує навкольна тьма глибока, Недобрий, хмурий шир, осіння оболонь, […]

КРОВ ПОЛОНЯНОК

Б’є космогрудий кінь копитом на припоні. Кипить на дні подовбаних барил Солодке молоко розпалених кобил. Пахілля пахнуть, дикі та солоні. […]

У МУЗЕЇ ЛЕНІНА

Це – дім Його життя, буремного, як вік, Безмежного, як світ, у розмаху своїм. І люди входять в цей врочисто […]

“Мене зелених ніг…”

Мене зелених ніг, тіл тюль люля хміль. О, хто зазирає ввечері на зорі в хвиль сльотну толь? Маг гамм втом […]

ГЕТО В ТУМАНІ

Жахтить земля, жахтить іржа і пил, Як жар фурункулу чи виразку трахоми, І сонце над усім – як вибух плям […]

“Давно – як давно…”

Ніколаю Тихонову Давно – як давно! – ще за юності, жагою змужніння зболілої, Напився із чари твоєї міцної гірчавої браги, […]

НІЧНИЙ РЕЙС

Ю. Я. Підноситься зневажливо рука, І щерблене перо, неначе шпага, гнеться, І пада, зломлений, в покресленій чернетці Рядок, мов щогла […]

РОЗМОВА СЕРДЕЦЬ

І Труський, як лихоманка, дощ. Осіння ніч, їдка та чорна. І б’ється на квадратах площ Людина й тінь її потворна. […]

ДОРОГА

Ретельно тіні складено в штахети, І над пустелищем степів, Як хвіст скаженої комети, – Огонь рахманних вечорів. Упали тіні гострі […]

ПІДКОВИ КОНЕЙ

Відстукали копита коней бойових, Серця в мозиль, каміння в пил зітерши, І я прийшов, прийшов уже не перший Слідами втоптаних […]

БРАМА

У грі нелюдській, В спразі неприродній, Потрясши ланцюги прикрас, Важкою зморшкою напнувся владний м’яз, Обняв краї Спокійної безодні. Підніс, Як […]

Страница 1 из 212