РАЙ
Моляться соняшники.
Грім на хмарі Біблію читає…
тополя пошепки: страшний який
твій плачі Ісаіє!
Моляться соняшники.
Голод. Мати немовля вбиває…
тополя закричала: он який
мій рай, Ісаіє!
“Білий світ”, 1947
(3 votes, average: 2,67 out of 5)
Related posts:
- ЛЕБЕДІ У ПОЛІ Знову ледве мріють лебеді у полі, а навколо білий холод і зима, і, як мати, стала за селом тополя, що […]...
- Тополя Тополя, тополя, Вы шумите листвой под копрами. Осыпает вас пыль И осенние моют дожди. Где бы я ни бывал, Я […]...
- ЗИМОВА КАЗКА Замаяні снігом дерева і ніч, як день, а вітер в обличчя шле вам дзвінки пісень. Білий сніг, білий сніг сипле […]...
- “Хвилі жита? Пісків потоки…” Хвилі жита? Пісків потоки? Спраглий промінь? Смеркання цвіт? Вічний Боже, який широкий, Дивно знаний твій білий світ! Збройних сварів вогонь […]...
- ГОЛОД Хоч би світало… – Мамо, хліба! Підвівся батько: замовчи! Коло вогню в вагоні збились і мруть голодні втікачі. І дим […]...
- “Солодкий світ! Простір блакитно-білий…” Солодкий світ! Простір блакитно-білий І сонце – золотий небесний квіт. Благословляє дух ширококрилий Солодкий світ. Узори надвесняних тонких віт, Твій […]...
- “Твій голос – то слізна без слів…” Твій голос – то слізна без слів Молитва білих квітів, То тихий мелодійний спів Із зазірних засвітів… Твій голос – […]...
- СЕЛО (“Корови моляться до сонця…”) Корови моляться до сонця, що полум’яним сходить маком. Струнка тополя тонша й тонша, мов дерево ставало б птахом, Від воза […]...
- НАРОДЖЕННЯ СЛОВА У сонці-слові плаче дитинча. У цю хвилину, чисту і велику, Те немовля заходиться од крику І світ чудується: як довго […]...
- “Золотіє вечірня тополя…” Золотіє вечірня тополя, Дивним світлом горять небеса. Покотилась зоря, мов сльоза, У долоні пшеничного поля. Ту зорю я уранці пізнав […]...
- “Жорсткоий дихає в обличчя світ…” Жорстокий дихає в обличчя світ І внученьки яскраві сяють очі… Цей світ, що люто витлумив совіт (Він під хрестом вже […]...
- “Я в тебе запитав…” Я в тебе запитав дорогу до зірок. Я не картав себе за цей небесний порух. Бо скоро буде мла, бо […]...
- ЧИТАКА Чоловік у книгах рився з ранку й до обіду. Жінка вийшла із квартири й мовила сусіду: – Ти в пивну […]...
- “І мати молода, і сонце юне…” І мати молода, і сонце юне, І в неї на колінах немовля. В прозорому повітрі, наче струни, Гудіння оксамитного джмеля. […]...
- Я БАЧУ Й ВІДЧУВАЮ ВСЕ Я бачу й відчуваю все Та мало розумію, Звідкіль, куди Життя несе, Сказати не умію. Мале, наївне немовля В Природи […]...
- MALIGNE LAKE Різьбить різьбу абстрактну скульптор – час: що зарис – повість про життя і смерть. Незрозуміла мова ця для нас: красою […]...
- “Ніби гріб, хатинка низька…” Ніби гріб, хатинка низька, Де на світ родився я; Там була моя колиска, Там живе рідня моя. Я родився серед […]...
- “І не повернешся повік…” І не повернешся повік з пустелі у гаї. Цей рік, твій тридцять третій рік, припав на рік змії. Не сатана […]...
- “Щось мене поменшало в природі…” Щось мене поменшало в природі, Щось мені повужчав білий світ… Щось не видно батька на городі, Не виходить мати до […]...
- “Сестри біля яблуні в саду…” Сестри біля яблуні в саду. Мати білять хату та у хаті. Біля хати білий батько на канапі Вигріває війни та […]...
- “Над Полтавою – літо бабине…” Над Полтавою – літо бабине. У Санжарах – падолист… Що ж ти, мила, зі мною бавишся: Став я тінню – […]...
- “Мій перший вірш написаний в окопі…” Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите […]...
- НА ІВАНА НА КУПАЛА На Івана на Купала У хатині край села Мене мати повивала Та й Іваном нарекла. Догоряла ніч духмяна, Щебетали солов’ї… […]...
- КОГОРТА Чого не можна зробити в житті – Треба зробити в літературі, Чого не можна досягти у державі – Те треба […]...
- “Як увечері блукаю…” Як увечері блукаю По задуманім гаю, Чую серцем коло себе Постать ніжную твою. Чи не твій вуаль се білий, Чи […]...
- “Поле широке…” Поле широке – У два крила. Жито високе – У погляд орла. Житом Іде Дівчина Біла-біла, Як мати породила, І […]...
- “Де ті царі, що підуть з пастушками…” Де ті царі, що підуть з пастушками, коли зоря засвітить ув очу? Мовчать сніги над нами і під нами. На […]...
- МАКСИМ ПЕРЕБИЙНІС То не зараза та, що з пекла вигаса І по світу зі смертію гуляє, Паскудить мир, як ниву сатана, І […]...
- ПОКЛОНІННЯ ІДЕАЛЬНІЙ ЖІНЦІ II Твій рот кривиться від соку троянд, які ти пожерла, і який капає з одного з його кутків, пелюстки прилипли до […]...
- ШВЕЦЬ На розі вулиці португальський кравець вбиває кілки в закаблуки. Так золотар викладає цісарську корону самоцвітами....
- “Пада сніг, повільно пада сніг…” Пада сніг, повільно пада сніг, Ліс застиг, немов прадавнє військо. Розмовляє мати з обеліском… Пада сніг, повільно пада сніг… Пада […]...
- НОВОРІЧНОЇ НОЧІ У хаті – свято. Світиться ялинка. Дванадцять страв чекають на столі. Співає хрипло заграна платівка, Виповідає радощі й жалі. Про […]...
- ЯК ТОПОЛЮ КОРЧУВАЛИ Я бачив, як тополю корчували. Стара тополя ще хотіла жити. Вона уся тремтіла і пручалась підрубаним, оголеним корінням. Вона шептала […]...
- У МАМИНІМ САДУ У маминім саду вітрець гілки колише, Гілок не дістю, бо я іще мала, Та знаю, що ніде нема землі рідніше, […]...
- “Стояла баба, руки склала…” Стояла баба, руки склала, Старій давно пра-пра-пра-про… Тополя вітром ледь хитала, І воловодився Дніпро. На бабу кібчик сів, бо ніде, […]...
- “Що “я” це “я” – повірити не можу…” Що “я” це “я” – повірити не можу: Ніяких доказів тому нема. Чуття, що їх особі на сторожу Дає природа […]...
- “Білі змії повзуть по схилах…” Білі змії повзуть по схилах, Білі змії прудких завій. І не бачу я друзів милих, І не знаю, де жереб […]...
- “Затінок, сутінок, день золотий…” Затінок, сутінок, день золотий. Плачуть і моляться білі троянди. Може, це я, або хто, або ти ось там сидить у […]...
- “Я вмер. Але лишився голод…” Я вмер. Але лишився голод тут, де гуляв із києм Кий. той голод має власний голос, і я тим голосом […]...
- ЛЬВІВСЬКІ ГОЛУБИ Тінь чорна стрімко падає униз – то білий голуб так злітає вгору. Проспект пташиний, сонячний карниз вінчає строгі лінії собору. […]...