ВІРШ НАПИСАНИЙ В ДЕНЬ СМЕРТІ АНДРІЯ МАЛИШКА
Знов, земле рідна, траур одягла –
Сів знову ворон на твою калину.
І чорну стрічку в промені вплела,
В небесні співи – пісню лебедину.
І ще один прогірк у смутку день,
Ще більше болю прибуло у світі,
Та вирва ця і втрата між людей –
Ще глибший карб на сивому граніті.
18.02.1970 р.
(3 votes, average: 3,33 out of 5)
Related posts:
- АПОКАЛІПСИС Чорні вістки – сумні телефонні дзвінки: …про Тютюнника… батька… і про Чорновола. Чорні вістки, птахами чорними впали у хату… “І […]...
- ПАМ’ЯТІ АНДРІЯ МАЛИШКА Мені казав ти в сороковому, Що в 25 дививсь на грати – З темниць Лук’янівки, з оковами, Де був готовий […]...
- ВІРШ, НАПИСАНИЙ НА ТЮРЕМНІЙ СТІНІ Знов тюремна параша. Не ліпша й не гірша, Ніж усюди, де випало бути мені. В дверях клацає вічко… Пишу цього […]...
- “Мій перший вірш написаний в окопі…” Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите […]...
- “Знов чомусь прийшла хвилина смутку…” Знов чомусь прийшла хвилина смутку. Попрямую у вечірній ліс. Запалю солдатську самокрутку Над окопом, що давно заріс. Ні, життя легкого […]...
- СИМВОЛ ВІРИ Те, що було в дитинстві щемним коханням, стало нині Олександрою, Валею, Людою, і за торсами знаних і незнаних коханок я […]...
- ГЕРЦЬ. Думка Семенової смерті Всевладна, неминуча я, нівроку. І невмолима. Чують мої кроки Здорові й хворі, кучеряві й лисі. Чого ж, дурна, плелася стільки […]...
- САМОТА І зелені і сонця – прибуло за день всього… Зелене все доокруж з відтінками блакиті… Дивина, немов журба поетова, та […]...
- “Зіниці смерті стежили за Вами…” Олесю Гончарові Зіниці смерті стежили за Вами Прицілами, злобливим зором лінз, І друзі падали, й ревли димучі ями, І обрії, […]...
- ПОВСТАННЯ АНДРІЯ ЗАЛИВНОГО І Де оспіваний задуманий поетом Сивий морок звис над сонним містом, – Кинуто революційним комітетом Наче іскру в порох терориста. […]...
- СУВОРИЙ ВІРШ Не втекти вже, дарма, від жорстоких цих днів, не втекти вже ні в мрію, ні в пісню. Мов фальшива струна, […]...
- ВУЛИЦЯ МАЛИШКА В тому місці, де любив Малишко Слухать солов’їв з дніпрових круч, Вулиця – немов посмертна книжка З строфами будинків одноруч. […]...
- ЧОТИРИ СОНЕТИ ПОВІЛЬНОЇ СМЕРТІ 1. він нині не побачить паркана він мусить вуха воском затуляти іде вода у гості до теляти така сама як […]...
- ВІРШ ОСОБИСТИЙ Відходиш у ліс, поміж дерев, скинувши з плеча життя, мов важкий плащ, відходиш у себе, поміж мовчання, з нагим тілом […]...
- “Настане день, обтяжений плодами…” Настане день, обтяжений плодами. Не страшно їм ні слави, ні хули. Мої суцвіття, биті холодами, ви добру зав’язь все-таки дали. […]...
- КОРОТКИЙ ВІРШ ПРО КІНЕЦЬ СВІТУ А завтра знову буде просто день. Звичайний день, під назвою “останній” У цьому світі, теж останнім, де й Ми, разом […]...
- “Як ховали два Майбороди Малишка…” Як ховали два Майбороди Малишка, Як землі закривалася чорна книжка, Як земля проковтнула усе, що могла, – Від східних зіниць […]...
- ВІРШ БЕЗ ПРИСВЯТИ До цих рядків не ставлю я присвяти. Вони, по всьому, вродяться сумні. То скажуть, що пояснення давати Або ще інший […]...
- ДИПТИХ 1 Десь іншим доля смачно лиже губи, Мені ж з дитинства вибивала зуби. І хоч в устах солоний присмак крові, […]...
- АТЛАНТИ ВІКІВ Підняли ми червоне крило, обнялися міцніше. Більшовицьке пагіння росло – і ставало нас більше. Ми летіли під хмари папах, але […]...
- ОЙ ЛЮЛІ, СМУТКУ! Он люлі, люлі, химерний смутку! Шепоче вільха і верболіз; Задума квилить, шовкові вії Срібляться ясним брильянтом сліз. Ой люлі, люлі, […]...
- Вечір (“День відходить, кудись поквапившись”) День відходить, кудись поквапившись. Вечір. Тиша. Тебе нема. І в рояля холодні клавіші білі-білі, немов зима. Три зорі, мов тугі […]...
- МАРІЄ МАРІЄ, за мертвими виють пси. Так виють, ніби за тими, що вмерли у всі часи, й між ними – ми. […]...
- “О, суму, смутку, скільки суму…” О, суму, смутку, скільки суму По заході світила! Повились проліски в задуму; Кладуть на ноти тиху думу Озер ясних кадила. […]...
- “Тебе нема… Для мене тяжко й день…” Тебе нема… Для мене тяжко й день Було щораз без тебе перебути. Немов малюк до маминих грудей Я був до […]...
- ОДА СМЕРТІ ОДА СМЕРТІ, яка забрала ненависника України і всіх українців Лазаря Кагановича Не маю зла до жодного народу І взагалі не […]...
- “Дорости до пісні матерів…” Дорости до пісні матерів, Що любов, красу свою і вроду Віддають майбутньому народу, Народивши дочок і синів. І, проживши стільки […]...
- НА РОКОВИНИ СМЕРТІ ШЕВЧЕНКА Умер поет! І струни голосні Порвалися, замовкнули навіки. Ми стали сиротами, і, сумні, Ми понесли у серці жаль великий. І […]...
- ШЕВЧЕНКОВІ Є на світі люди, наче метеори, є криштально чисті, як блакитні зорі. Ну, а ти, Кобзарю – Світоче всечасний, сяєш […]...
- “Як добре те, що смерті не боюсь я…” Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест. Що вам, богове, низько не […]...
- “Немає смерті. І не ждіть – не буде…” Немає смерті. І не ждіть – не буде. Хто хоче жить, ніколи не помре. І будуть вічно веселитись люди, І […]...
- “Любити більше матір, ніж себе…” Любити більше матір, ніж себе, Любити більше землю, ніж державу, Та більше стелі – небо голубе, Та більше слави – […]...
- ВІРШ, ЩО ПРИЙШОВ З ОСТРОГА Це містечко… таке собі – провінційне, як тисячі… та в нім глибини, коріння, золочена висота. Є згадати про що, є […]...
- “Люди часто живуть після смерті…” Люди часто живуть після смерті: Вріже дуба, а ходить і їсть, Перепродує мислі підтерті У завулках тісних передмість. Гилить зуби, […]...
- ДЕНЬ ЗИМОВОГО СОНЦЕСТОЯННЯ Дожити б нам до грудня двадцять другого, Коли почнеться виповнення дня, Та упіймати б коника муругого, Якого час нестримно підганя. […]...
- ВІРШ НАВІЯНИЙ ЕКСКУРСОВОДОМ НА ЧОРНОМОРСЬКОМУ ШОСЕ Світ – на кістках. Від пірамід Хеопса. Рабами вигачений боголюбчий Рим. На білий мармур смертні сходять роси – Як піт […]...
- “Мабуть, судилось мені так до смерті самої…” Мабуть, судилось мені так до смерті самої Йти все за вами лісами, повитими в мряку, Класти вогонь свій по другому […]...
- “Є день такий – іскристий, як вино…” Є день такий – іскристий, як вино, Є день такий – спинись, прекрасний часе! Отам я жив. Отам колись давно […]...
- АПОЛОГІЯ БОЛЮ Пам’яті Олени Антонів Як слово у нашій мові – Так біль у живих світах. Без болю немає любові – Є […]...
- ПЛОМІННИЙ ДЕНЬ День прозорий мерехтить, як пломінь, І душа моя горить сьогодні. Хочу жити, аж життя не зломить, Рватись вгору, чи летіть […]...