Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ПАМ’ЯТІ АНДРІЯ МАЛИШКА

Мені казав ти в сороковому,
Що в 25 дививсь на грати –
З темниць Лук’янівки, з оковами,
Де був готовий помирати.
І я признавсь тоді приморено,
Що вже у 20 до в’язниці
Мене вели під гуркіт “ворона”
Навпроти гнівної Хортиці.
Ми знали всі, почому Кримова
Криштальна сіль, почім пожива, –
Про те, як вибила Максимові
Ясного зуба в чорні жнива,
Коли вганяли в жур Яновського
Тупі, партійні дидаскали,
Коли на боці шляху ковзького
Ми в тридцять третім припухали.
О ті поклони, отичинені,
Такі низькі й такі нестерпні…
За всі гріхи, чудні й невчинені,
Ти щиро каявся у “Серпні”.
Сурмлять слова твої провісною
Сурмою дня, живі й роздерті…
Ти знав, – упавши й знявшись піснею,
Голготу знайдеш у безсмерті!

1970


ПАМ’ЯТІ АНДРІЯ МАЛИШКА - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)