РОЗДУМИ БІЛЯ ЦВИНТАРЯ
Зупинився край кладовища –
Ні історії, ні імен…
Духу прагнеться вище, вище,
І сягати глибоких давен.
Але пам’ять на диво куца
І про корінь не зна гілля,
І той світ різноликий – всуціль
Тут зрівняла, накрила земля.
Хоч би скалочку з того глека
Що носив життя уповні…
Лиш церковна сумна картотека
В невиразній тій далині.
Лиш горбочки позападали
В непролазному гущаку,
Все навіки земля сховала,
Проковтнула у безвість гірку.
Тогочасні навіть дерева
Впали вже. І слідів нема.
Не проступить ніщо й із мрева,
Над усім – забуття зима.
Бо ніхто не відмічений Богом,
Хто б проламувався крізь час
І, святкуючи перемогу,
Вчив би вдячної пам’яті нас.
(3 votes, average: 4,33 out of 5)Related posts:
- Роздуми Зелені яблука нестиглі Всю ніч вітри обтрушують І почуття приносять дивні, І щохвилини думать змушують. І сумніви усе не тануть: […]...
- РОЗДУМИ НАД СЛОВОМ “Минає день, минає день, минає день! А де ж мій сад божественних пісень?” Ліна Костенко Минає день, минає день… І […]...
- ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА. РОЗДУМИ ПІД ЧАС ВІДКРИТОГО ЧОРНОБИЛЬСЬКОГО СУДУ В ЗАКРИТІЙ ЗОНІ НА СТАРУ ТЕМУ: ІРОД І ПІЛАТ …В зв’язку з аварією в Чорнобилі різко піднялася гіркота і розчарування наукою… Ю. Щербак, “Чорнобиль” …І раніше у багатьох виникав […]...
- AD ASTRA 1 Ти зі мною. І я з тобою. В самоті навіть ми – удвох… За життєвою далиною не з’єднає нас […]...
- СІЛЬСЬКА ІДИЛІЯ (Осінні роздуми літнього односельця) Десь там прогрес, а тут старе болото, Лишень густіше – з-під важких коліс, І я вже вріс, мов ясен коло […]...
- БІЛЯ НАДГРОБКА ЄВГЕНА МАЛАНЮКА Двоякісне перо – стилет і стилос – Навіки випало з поета мертвих рук. Невже ж цим звершилось і завершилось – […]...
- “Вузький Шевченків скверик біля храму…” Вузький Шевченків скверик біля храму Здоровкається, простягнувши віть. Француженятко загубило маму Й на паперті заплакане стоїть. Двигнять авто, будинки і […]...
- “Вітри пригинають дерева…” Вітри пригинають дерева, І злива – немов лавина. А тільки то справа даремна – Поставити ліс на коліна. Громи одгирмлять […]...
- 06. РОЗДУМИ МАТЕРІ Зник Івась на виднокрузі. Мати дивиться у тузі На широкий шлях. Хилить голову додолу, Опускає руки кволі, Мов підбитий птах. […]...
- “І – вітер зимовий…” І – вітер зимовий… Охолоджує землю і ріки, Заморожує все (Але ж ні – не навіки!), Все стискає, затискує, сковує […]...
- ГОЙ Великий ворожбит живе в Карпатах. Він ще живе. Його назвали – Гой *. Він ще не має права помирати – […]...
- БІЛЯ ДНІПРА – Пет-ре! Іва-не! Ма-рі-є! – По складах переносимо власні ймення на той бік, де іскри святкують свою нетривалість, блукаючий дим […]...
- “В ніч кам’яну, коли темно воді і дорозі…” В ніч кам’яну, коли темно воді і дорозі, Коли темно траві і нічого не видно мені, В ніч кам’яну, коли […]...
- ПЕРШИЙ СНІГ Впали з неба уночі Незвичайні калачі, Пишні-пишні, свіжі-свіжі, Наче квіти білосніжні. На дерева у дворі Сіли вранці снігурі, Поміж вітами […]...
- ТУГА Ти відпливаєш, як сон, через простір; Не чути навіть плюскоту твого весла, Лише моя душа тремтить, як струни Розбитої viola […]...
- БІЛЯ НЕМИНУЧОГО Довкола ліс і ліс густий… А тут галявина біля старого дуба. Він затіняє сонце – то ж дивлюсь, Неначе від […]...
- “Оця мерзота біля тебе…” Оця мерзлота біля тебе, Якої ти й не помічав За накипом щоденних срав. Якої бачити й не треба Во ім’я […]...
- ХАТИНА БІЛЯ ДОТУ Низенька, темна в мочарі хатина, Три вишні, вільха, яблуня суха, Біля старого плетеного тину Стіна війни – бетонова, глуха. Прадавінй […]...
- ГІЛЬЧАНСЬКІ ДЖЕРЕЛА (Біля святого Миколая) У кам’яниці із камінних нір Пливе вода холодна і прозора, Поміж відрогів Кременецьких гір, Джерелами двигтить під косогором. Їх обступив […]...
- БІЛЯ МОГИЛИ БОРИСА ТЕНА Високі постаменти, плити, Блиск епітафій, імена… Цей чорний ліс лабрадориту Закрив могилу сумовиту – Відбилась істина земна. Як і життя […]...
- Поволі – так дозволено було поволі – так дозволено було – земля й вода мінялися місцями і ти не знав оракули чи грами тобі прогнозували […]...
- ДОРОЖНІ РОБОТИ Валим дерева обіч доріг, Б’єм під коріння самісіньке кленів, Дерн затріщить, наче шкіра зелена, Вкриє земля кучерявий моріг. Рветься дорога […]...
- БІЛЯ ФОРТЕЦІ-МОНАСТИРЯ У МЕЖИРІЧІ, ЩО ПОБЛИЗУ ОСТРОГА В Межиріччі – вода із двох боків, Двох лінькуватих річок спить вода. Довкола стін у лишаях років – Сивіє всюдисуща […]...
- СМЕРТЬ ЛАНКОВОЇ Вмирає жінка. Голова її горда Вже осипається зимнім цвітом. Ще й коса золота, як той гострий орден, Що понесуть за […]...
- МАМОНТОВІ… (і не тільки), ЯКОГО ЗНАЙШЛИ ПІД ЧАС ДОРОЖНІХ РОБІТ БІЛЯ ВИШНІВЦЯ НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ Між нами – віки і пласти, Німа глибина і каміння, Далеко десь, первісний, ти При самій зорі сотворіння. І я […]...
- ПЕРША ДУМКА МАЛОГО А він писав, що прилетить до неї З блакитного далекого Даля, Хоч прошумить над отчою землею, Хоч над городом отчим […]...
- БІЛЯ ОЗЕРА У ЛІСІ Темний ліс, стежина біла: чудно так, немовби сниться… – Причаїлась то лисиця? – Ні, гілляка поруділа: хтось її зламав і […]...
- “Стояла над містом важка і задушлива спека…” Стояла над містом важка і задушлива спека, Пашіло каміння, неначе розпечені кахлі, І, раптом, запахло грозою здалека, Так сівжо намоклі […]...
- ДОРОГА Люди, це ви? Ваті потоки… Без смертей, без народжень. Ваші ріки, де річка кожен. Ватні, мелодії… Запишу. І буває ж […]...
- “В дитинстві бачив я на кладовищі…” В дитинстві бачив я на кладовищі: З могил стовпи вставали вогняні. Вони здіймалися все вище й вище – І серце […]...
- “Коли усе в тумані життєвому…” Коли усе в тумані життєвому Загубиться і не лишить слідів. Не хочеться і не лишить слідів. Не хочеться ні з […]...
- ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА. 1773 зображення пилу стоїчно нагадує пил: це майже потреба – приречену землю топтати. окраїна листя така ідилійно картата, аж місце розплати […]...
- МИХАЙЛІВСЬКИЙ ЗОЛОТОВЕРХИЙ. ВІДРОДЖЕННЯ Зринає у новітнім хорі Ця найвеличніша з ідей: Чим вище голови в соборів, Тим вище голови в людей. Вставай, мій […]...
- “Не поїду до матері в гості…” Не поїду до матері в гості, – де гора, як малий Еверест… А злітають сніги високосні на підсвічений місяцем хрест. […]...
- Я ХОЧУ ПОБАЧИТИ ДЕРЕВО Гірку насінину я в землю поклала, сказала: – Я хочу побачити дерево. Повільно дерева ростуть, але швидко встають бур’яни, мов […]...
- БІЛЯ ДЖЕРЕЛА Нам треба жити… Мамо, мамо! Життя – як мить, як сивий дим. І так його на світі мало, що не […]...
- БІЛЯ КРИНИЦІ Стоять жінки біля криниці, Туманом тягне від ріки. В садах шаліють різні птиці, У відрах плавають зірки. Розмова. Свіжість вечорова. […]...
- “І дні, і літа пропливають поволі…” І дні, і літа пропливають поволі, Як хмари осінні – холодні, сумні,- Сухоти, як шашелі, точать в неволі Застуджені груди […]...
- БІЛЯ ВОГНЮ Біля вогню, опівночі, у полі – Високі зорі, думи урочисті – Сидять собі, вечеряють поволі В тісному колі друзі-трактористи. Постав […]...
- “Ластівко біля вікна…” Ластівко біля вікна, Ластівко нашої хати, Що тобі, ластонько, дати: Меду, борщу чи пшона? Ластонько, літа кінець, Діток твоїх би […]...