“Покинь печалитись Печалівко…”

Related posts:

1. “Степи правічні, сиві небосхили…” Степи правічні, сиві небосхили, Які тут воріженьки не ходили! Списи ламались, і свистіли стріли, І ворони злітались на могили. А […]...
2. ВНОЧІ Листками вітер котить, І кидає в болото; Стежками попід гаєм Бездомний сум блукає, Обходить перелоги, Рахує панські стоги, Обходить хлопські […]...
3. “Покинь тягар дрібних жалів…” Покинь тягар дрібних жалів, Турботи сірих днів. Найкращий лік для нас усіх – Веселий спів, безжурний сміх. Лине час над […]...
4. НАД МОРЕМ Як вечір котить зоряні лявіни На океану довгі береги, Душа співає з туги і нудьги За рідним морем, де біліша […]...
5. “У цім бутті розшарпано-жорстокім…” У цім бутті розшарпано-жорстокім, Дратовані, зацьковані і злі, Спинімося, на небо киньмо оком: Вертають на Вкраїну журавлі. Позаду – шлях […]...
6. МАТИ І На чолі вінчик паперовий і хрест вощаний у руках Не усміхнуться чорні брови, хоч квітне усміх на устах. В […]...
7. “Тут чую час: він в гіллі шелестить…” Тут чую час: він в гіллі шелестить Надовкруги Острозької твердині, Він загусає в стінах, з перекрить Бринить у голосі робочої […]...
8. “До хвилі хвиля, наче скибка чорна…” До хвилі хвиля, наче скибка чорна ріллі… Так ніч переорала річку, загнавши скраю неба склянку-місяць, немов леміш в глибоку борозну… […]...
9. “Десь високо блакиттю заливається…” Десь високо блакиттю заливається, Десь високо блакиттю захлинається – Кру-кру-кру, кру-кру-кру… Не кажи: “журавлі вибираються”, А скажи: “це веселики з […]...
10. ПО ТУЧІ Шумом грається бір, шумом ломиться ліс, Шум колише дерева на горах, В дебрах стогне ріка, розревілась, як біс, Котить звали […]...
11. СІЙСЯ-РОДИСЯ Сійся-родися, жито, пшениця!.. Перемішалися зерна, слова. Сіється інеєм, снігом яскриться дзівнь вітрова. Бризкає долу, дзвонить у скроні, в серце росою […]...
12. УЖЕ ДЗВЕНЯТЬ Уже дзвенять і ніжно врунять, Шумлять березові гаї. А журавлі летять і струнять, Пливуть у вишині. Глибоке небо синє-синє. В […]...
13. ЧЕКАННЯ Лесі Звідки це нахлинуло, не знаю. Непогасним полум’ям горю, І в думках лечу за небокраї, І лише з тобою говорю. […]...
14. 7 Тверезий розрахунок і машина, Я вас люблю, я вас боготворю, Та все ж, коли в гаю цвіте шипшина І гасить […]...
15. “Двори ті споришами заросли…” Двори ті споришами заросли, В них сироти-хати – безмовні пустки, Тини опали, сивий смуток слив, І спогад в горлі здушує, […]...
16. “З серцем, повним смутку-горя…” З серцем, повним смутку-горя, Утомився я ходить І прийшов на берег моря, Щоб журбу свою втопить. “Хвилі, хвилі! Люту муку […]...
17. ДЗВІН ОСТРОГА Доріг в житті стелилося немало, А ця мені дорога дорога, Де вигляда за межиріцьким валом Високочолий профіль Острога. Тут чую […]...
18. ПІСНІ ЛАДОВНІЇ (ВЕСІЛЬНІ). При вечері Цвіт лугами, пшениця ланами, Ладо! Ладо! Батеньку мій милий, вечеряй ти з нами, Милий боже! Цвіт в віночки, пшениця в […]...
19. НА АДРІАТИЦІ Ласкава хвиля Адріатики, І даль, повита у міраж. Щось од сліпучої романтики Таїть приморский антураж. Уранці встанеш – море міниться, […]...
20. ЗИМА Сніг лягає, білячи гілки. Крячуть ворони на сніг. Десь валує з фарми дим. Двоє йдуть, сягає втома ніг. Вилить сніг. […]...
21. ШТОРМ “ШТОРМ” Хвиля в морі гуляє висока, Море в берег розгнівано б’є. Сонце хитро прижмурило око: Шторм – це діло, мовляв, […]...
22. СКІФСЬКА КОЛИСКОВА Колесо котить себе. В голосі колеса сухо. Степ даленіє в рябе, Дихає спеченим духом. Дим засина з колоском, Сплять жеребці […]...
23. ЖУРАВЛІ (“Зацвіла весна, молода, ясна…”) Зацвіла весна, молода, ясна, Білим цвітом простелилась до села. На лугах, в діброві в зустрічі, в розмові Полюбила, тільки гордою […]...
24. Цить! То не хвиля шумить Цить! То не хвиля шумить, Не ріка котить срібні хрусталі. То невпинно пливуть У невідому путь Людські сльози, терпіння, печалі....
25. НА ОРІЛІ Друже мій, курличуть журавлі, Вогнище на кручі догоряє. Картоплини, спечені в золі, Батько твій для внука вибирає. Батько сивий, а […]...
26. ПРО НЕПЕРСПЕКТИВУ Вже, кажуть кооперативне Село моє – неперспективне… Хилилась до землі пшениця, Диміло молоко в дійницях, В садах плоди звисали дивні […]...
27. “МАЛЯ ПРИТУЛИЛО ДО ВУХА…” Маля притулило до вуха Кручену мушлю рожеву, Заплющило очі й слуха Вітер, хвилі та меву. Вітер пестить обличчя, Хвилі слух […]...
28. ПРИ ЗАХОДІ На синій шибі сонних хвиль Стелився сонця срібний луч, Ліг фіолет на зелень гіль, І кров багрила стіни круч… А […]...
29. “По зелених маршрутах весни…” По зелених маршрутах весни повернулись лелеки в негоду і на крилах своїх принесли запах сонця і талого льоду. Їм не […]...
30. 33. ІДІЖЕ НІСТЬ БОЛІЗНЬ, НІ ПЕЧАЛЬ, НІ ВОЗДИХАНІЄ, НО ЖИЗНЬ БЕЗКОНЕЧНАЯ Коли кончина гляне нам печально в вічі, ми, зворушені, пригорнемо її до себе і перейдемо на другий бік життя. І […]...
31. “На срібнім денці тишини…” На срібнім денці тишини лежали круглі зерна сміху, і навалились на тини химери реготливих віхол. Вже відсміялись, знемоглися… Дивились порожньо […]...
32. “Кулясто всесвіт дивиться на нас…” Кулясто всесвіт дивиться на нас І котить вечір місяцеве коло, І колесо вже підкоряє Марс, Змінивши докорінно все довколо. Або […]...
33. У КОКТЕБЕЛІ 1 Гора із профілем Волошина, Біля підніжжя – дім і сад. Усюди спокій, мир і лад, Але якась печаль непрошена […]...
34. “Якось надвечір полем ішов самотою” Якось надвечір полем ішов самотою і раптом відчув, що хтось дивиться в спину мені лагідно й трішки печально, начебто мати… […]...
35. ЛІТО День гасить зорі, – Уже світанок. Почне сопілка – Шовсь! Перепілка. Серед туману Лани – мов море. Літо наспіло: Побудь […]...
36. “Понад пожовклим очеретом…” Понад пожовклим очеретом, Високо в хмарі, верх землі, В далекий край повільним летом Летять журливі журавлі. Летять довгенькими ключами Понад […]...
37. “Засипало листям, засипало листям стежки…” Засипало листям, засипало листям стежки, Заглянула осінь, заглянула в серце й думки, Заглянула в очі холодною сталлю озер, І так […]...
38. “Відчув: прив’яла як отава пахне…” Відчув: прив’яла як отава пахне, Як тихо шерхне вересневий ліс… Щасливий вітер, що сюди заніс – На стежку звіра, до […]...
39. БАЛАДА ПОВЕРНЕННЯ Коли мандрівник повернувся додому, ступив за ворота, зійшов на поріг, здійнявши на плечі дорогу і втому, – всі радощі світу […]...
40. “Ніч відходить, як море від берега…” Ніч відходить, як море від берега, А на дні залишаються трави і птиці, Залишається річка, оточена вербами, Залишаються сизі озера […]...