“Огорну тебе теплим плащем…”

Related posts:

1. “Теплим літом з пахощами вітру…” Теплим літом з пахощами вітру Ми в зелену вписані палітру, Де говоримо з тобою не словами – Поглядами, дотиком, устами. […]...
2. “Що тебе пригинає…” Що тебе пригинає до сирої землі? Це твоя тайна таїн дотліває; в золі. Ця зола це вчорашня, це не дим […]...
3. ЮВІЛЕЙНЕ Неопалима ватра самострати Мого піввіку звагло відгула. Дотла згорівши, з попелу зростати І досягати високостей тла! Мені доба, немов гранчасте […]...
4. ЗА ЩО ТЕБЕ СКАТОВАНО За що тебе скатовано, мій люде, І сплямлено невинною кервою? Чого твої могучі вольні іруди Придавлені гранітною скалою? Що ти […]...
5. “Княгине картопле, як народ наш тебе поважає…” Княгине картопле, як народ наш тебе поважає, як в тобі віднедавна народ наш не чує душі! Коли землю орють. І […]...
6. “Теплим воском пахне тепла осінь…” Теплим воском пахне тепла осінь, У повітрі – ніжний аромат Сіна, перев’ялого в покосі, Яблук, що насипані в кагат. Пахне […]...
7. СТАРІ ЛИСТИ Старі листи – як вигасла зола, Не жди від них ні світла, ні тепла. Перегоріла, перетліла ватра, І ворушити попелу […]...
8. “Від тебе, дитинство,- від тебе здаля…” Від тебе, дитинство,- від тебе здаля Приймаю свідоцтва хлоп’ячого сприту: Як вабить напечена сонцем земля Оголену ногу, що ціпками вкрита! […]...
9. Тебе я хочу бачити щодня! Тебе я хочу бачити щодня! I точно знаю – в цiм погибель наша: Любов, як переповненая чаша, Так може розплескатися […]...
10. “О, суму, смутку, скільки суму…” О, суму, смутку, скільки суму По заході світила! Повились проліски в задуму; Кладуть на ноти тиху думу Озер ясних кадила. […]...
11. ЗУСТРІЧІ Ці зустрічі – ніби на вістрі меча, Палають в душі, як розпечена ватра. Не варто палити й гасити не варто. […]...
12. ДІАЛОГ Мовчи, кажу душі, мовчи, Не маєш приводу для слова, Бо я у Всесвіті нічий, В путі загублена підкова. Що образ […]...
13. НА ОЗЕРІ ПІДЗЕМНІМ Ту стань! Підземне море В Гадес ввійти боронить, Бач, хвиля берег боре І в камінь глухо дзвонить. Без вітру плещуть […]...
14. “Опівночі до тебе…” Опівночі до тебе Я питався доріг, Щоб звалитись, як з неба, Як на голову сніг; Щоб шептала зраділо Ти слова […]...
15. “Душі відпочивається в селі…” Душі відпочивається в селі На промені, як ластівці на дроті, Як вітру у хмарини на крилі, Як селезню на лісовім […]...
16. “Стільки в тебе очей…” Стільки в тебе очей, Стільки рук і мозолів, Скільки крапель в Дніпрі І у небі зірок. Ти не падав од […]...
17. МЕХІКО Хоч добре, що ластівка-стежка Летіла собі між вулканами І що стелилися вітру Смагляві, незаймані трави. І добре, що синє кладовище […]...
18. “До думи дума доруша…” До думи дума доруша… Стодоли дум – в одну стодолу! Дивись і думай, моя доле, – До думи дума доруша. […]...
19. “Після нудних дощів…” Після нудних дощів Так засяяв сніжок іскристо І мороз так запах душі – Крізь далекі літа дитинством: Бачу – сонце […]...
20. “Я б тебе заховав за коня чи могилу…” Я б тебе заховав за коня чи могилу, Та могилі й коню де сховатись самим? Я б тебе заховав за […]...
21. МРІЯ Хвиля човника легкого І цілує, і гойда, Ширша моря голубого Наша юність молода. Приспів: Без вітру не родить жито, Без […]...
22. МИ КОЛО ТЕБЕ Побачив я знов космонавта в кіно – Поповича з матір’ю в хаті. – А згадував Узин у небі, синок, А […]...
23. “Напав я на тебе раптом…” Напав на тебе я раптом На стежці посеред степу, Нахлинув, як дощ краплистий, Як виливень буревійний, Липневий джигун-музика, Просяяний блискавками, […]...
24. “Летів до тебе турманом через моря і дні…” Летів до тебе турманом через моря і дні, Спадав із неба тугою, а ти сміялась: “Ні”. Я зіркою безсонною зацвів […]...
25. “Без тебе світ – це тьмавий морок…” Без тебе світ – це тьмавий морок. Без тебе не біжить вода. Без тебе кожен камінь – ворог, Подушка каменем […]...
26. МИТЬ Чого ця мить така окрема? Ой, згадко така люба, мила! Поцілував кресалом кремінь, Аж іскри полетіли. І рідним чимсь, старим, […]...
27. “На поклик лебедя удосвіта…” На поклик лебедя удосвіта Серед осяянних небес Підвівся ліс в рожевих одсвітах, А з ним і степ, і світ увесь. […]...
28. “Ти з’являєшся, як ранок…” Ти з’являєшся, як ранок… Там, на заході ще ніч, А на сході уже небо Червоніє від проміння, Блиску сонця золотого… […]...
29. “Я люблю тебе в щасті і в горі…” Я люблю тебе в щасті і в горі, Серед весен і посеред зим. І нехай язики злі говорять Небилиці між […]...
30. “Найтонша ватра не згаса…” Найтонша ватра не згаса під небесами, немов тримає небеса у тьмі над нами лише вона. Одним одна. Тому й тримає. […]...
31. СМЕРТЬ БАНДУРИСТА Буря виє, завиває І сосновий бір трощить; В хмарах блискавка палає, Грім за громом палає, Ніч то углем вся чорніє, […]...
32. ЗАТЕМНЕННЯ Чому ти питаєш Повні та й повні, Вітру й плянет? Ти – тільки пальма З тілом, що точене Всіма стихіями. […]...
33. 1. “Я тільки інколи переживаю туму…” “Чути кру-кру, В чужині умру…” Б. Лепкий Я тільки іноді переживаю туму, Ту, що під вербами рідними з серця зніму, […]...
34. ПОСТСКРИПТУМ А що? – Як раптом над рікою До тебе скрипка прилетить, Але не впізнана рукою, Вона зіщулиться – і вмить […]...
35. Постскриптум А що? – як раптом над рікою до тебе скрипка прилетить, але, не впізнана рукою, вона зіщулиться-і вмить у ній […]...
36. “Ой, із загір’я сонечко, з загір’я…” Ой, із загір’я сонечко, з загір’я, із-за далеких марев і морів. Щоранку йде в холонучі сузір’я одвічний дим одвічних димарів. […]...
37. “Соми повільні і лини ледачі…” Соми повільні і лини ледачі Дрімають у западинах на дні, Смугасті вогнепері окуні, І щуки зблиск, немов меча в удачі! […]...
38. 3. ЩО Я РОБИВ ВЕЧОРОМ? Підпертий книжкою мого єдиного друга, Жана-Ніколя-Артюра, я дивився на цвинтар моря з нагробками хвиль на ньому, на заході, на перлямутровім […]...
39. “Я вигортаю попіл із каміна…” Я вигортаю попіл із каміна, і ліс мені натрясся на коліна (довкола осінь, листопад, імлисто, а з попелу в відрі […]...
40. АКРОВІРШ. ХТО ВОНА? Лиха зима сховається, А сонечко прогляне, Сніжок води злякається, Тихенько тануть стане, – І здалеку бистресенько Вона до нас прибуде, […]...