Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Я вигортаю попіл із каміна…”

Я вигортаю попіл із каміна,
і ліс мені натрясся на коліна
(довкола осінь,

листопад,

імлисто,

а з попелу в відрі – не опадає листя).
Волів би я згребти в відро коня,
себе – у пригорщу, бо чомусь нині я
не впевнений, чи треба жити далі
у цій гризоті, в шарлатанськім шалі,
де мій язик натягувати сміють
на лук брехні (о бідний Єреміє!) –
що? – нам сидіти за столом вночі,
мов купка попелу?!

А люті сівачі

все не туди нас сіють, не у ниву,
а в камінь, в море, в правду галасливу…
(Чи треба уклякати на коліна,
як хтось вже там, у попелі каміна?)

Лютий 1987, 1993

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


“Я вигортаю попіл із каміна…” - МАЛКОВИЧ ІВАН