НАВКОЛОЛІТЕРАТУРНЕ
***
Ще тільки-но заховалося сонце
і ще не зійшли зорі…
Тоді одинокий місяць
у небесній самотності
сяє високо
у холодному недосяжному блиску.
***
Світла земні яскрвіші ніж зорі –
Горять електролампочок вогні.
Спокійний блиск в небесному просторі
Й нервозна непостійність в темнині,
Що так властиво тимчасовим зблискам…
І в цих одмінах висвітлиться нам,
Що душам творчим боляче і близько:
Ці псевдозорі й вічна глибина.
***
Схиляю голову перед Вами,
святі отці Йосипе, Мстиславе,
Володимире Романюк…
Я не можу дивитися на вгодованих і опасистих
архієреїв із мерседесів,
із пишних вілл –
їм бо до ситості ще треба святості.
Як для світського багача, який мав усе,
треба слави іще – збірки, Спілки –
ще й слави письменника.
***
Імпотентами з млявими віршами
заглядають Музі ув очі,
а вона приймати не хоче.
Гурмами і гуртами:
кожен – прийми…
А вона приймати не хоче.
Тоді вони через плоти –
самозванцями в сад,
де рум’яніють пахучі яблука…
Але вони для них недосяжні.
З голодними очима дивляться на той світ,
що їм недоступний.
***
Зберегти себе…
А для того необхідна була
рішуча відмова від співпраці із КГБ,
необхідно було відмести
всі лукавства, спокуси збагачення,
щоб сьогодні мати право
на слово і відверту позицію.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)