“Між тих же круч стрімких, високих…”
Між тих же круч стрімких, високих,
Пливе ріка його широка
І ген тополя, як перо,
Стоїть умокнута в Дніпро.
1972 р.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- “Стоїть Сеул між гір і круч…” Стоїть Сеул між гір і круч. І чаньга, й сидьжо невеселі: Біжить, багрить корейський Збруч По тридцять восьмій паралелі. Сеул, […]...
- “Стояла баба, руки склала…” Стояла баба, руки склала, Старій давно пра-пра-пра-про… Тополя вітром ледь хитала, І воловодився Дніпро. На бабу кібчик сів, бо ніде, […]...
- “Пливе наповнений Дніпро…” …І в огні її окраденую збудять. Т. Шевченко Пливе наповнений Дніпро Мутною талою водою, В ній сніг чорнобильських дібров, Лісів […]...
- Тополя Тополя, тополя, Вы шумите листвой под копрами. Осыпает вас пыль И осенние моют дожди. Где бы я ни бывал, Я […]...
- “Я не сам, кохана, тут не сам…” Я не сам, кохана, тут не сам, Бо і тут, у цих краях незмінно Тим же я радію небесам, Та […]...
- X. “Не знаю, що це за ріка…” Не знаю, що це за ріка, яка несе мене, як поїзд, далеко від усього, яка поставила мур руху між мною […]...
- БАЛАДА ПРО ПЕРА Перо сови мені на стіл упало, І стрепенулось дико і зухвало, І прошептало виклично: “Лови! Бери й пиши – пиши […]...
- ПАРТИЗАНСЬКИЙ ЛІС Хмари купчастих сосен Течуть в жолоби долин, І падають сиві роси На голубий полин. Полин і кошлатий нежер Горбищами поросли […]...
- ПЕРО Перо, мій скальпелю вогненний, Ти мій жорстокий лиходій, Мій дикий поклик цілоденний, Первоцвіт мій, перволюб мій! Нам розтинати дні ці […]...
- ЛЕБЕДІ У ПОЛІ Знову ледве мріють лебеді у полі, а навколо білий холод і зима, і, як мати, стала за селом тополя, що […]...
- МОЙРА По синяві мчиться кораблик горою, Шо срібні у нього вітрила… Пливе срібний місяць, мандрує з прибою, На синь його Мойра […]...
- “Піднявши білі прапори…” Піднявши білі прапори, Пливе в полон хуртеча. Полярна півноче, кори! Йде звага молодеча. Лише пратишу не поруш, Могутня, довга ноче. […]...
- ДРУЖБА Скільки в моїй стороні Рік і річок протіка, Та полюбилась мені Волга – могутня ріка! Скільки високих, стрімких Бачив я […]...
- Ігор Умер Олег. Закняжив Ігор. Це завзятий був вояк: Налітав він, наче вихор, І не знав жалю в боях. І державного […]...
- “Вільшина, верби, осока…” Вільшина, верби, осока. Кущі над берегами. І ледве котиться ріка Зеленими лугами. Синіють мирно небеса, Пливе хмарина біла… Спокійна, стримана […]...
- ЕПІТАФІЯ НЕОКЛАСИКОВІ Не Рейн, не Волга, не Дніпро, не Вісла – Його сховає вічності ріка. Прощай – неокласичну руку стисла Після Європ […]...
- РАЙ Моляться соняшники. Грім на хмарі Біблію читає… тополя пошепки: страшний який твій плачі Ісаіє! Моляться соняшники. Голод. Мати немовля вбиває… […]...
- ПІСНЯ (М. Т. Рильському) Котись полем, перекотиполе, Перейди річку болю, Де зійшлися посестри: тополя І калина з вербою. Поспитайся їх, перекотиполе, Чом схилились журбою […]...
- “Вечірня долина повита імлою…” Вечірня долина повита імлою, Осіння калина стоїть над водою. Рубінові грона обтяжують віти, Колише калину калиновий вітер. І тихо навколо, […]...
- ТАГАТАЙ Стоять бики в мулистому багні, Пригнувши роги до шорсткої шиї. І бурий дим, зоставивши вогні, Пливе до гір – на […]...
- ПРОЩАННЯ Неначе востаннє дивлюсь на Дніпро, Хоч так випадково дісталась до річки, Бо поспіхом сплутала електрички У галасливій юрбі метро. Завмерла […]...
- ПОВІНЬ 1 Летим – присісти ніде літачку, Мов птахові крилом перепочити, Внизу вода… Вся низина залита, Мов комиші – вершки в […]...
- ЯК ТОПОЛЮ КОРЧУВАЛИ Я бачив, як тополю корчували. Стара тополя ще хотіла жити. Вона уся тремтіла і пручалась підрубаним, оголеним корінням. Вона шептала […]...
- “Скільки раз вже гинули сніги…” Скільки раз вже гинули сніги, Скільки раз тепло долало зиму, А ми все, неначе береги, Що ріка роз’єднує незрима. Тягнемось, […]...
- ПОРА Пора звикати до суворих слів, Твердих, як золоте дубове брусся, Пора навчити дочок і синів, Що Україна – мати, не […]...
- ПОЕТ Не мати нічого до бога. А доля йому не дала не те що прямої дороги, а й частки живого тепла… […]...
- “Над Дніпровою сагою…” Над Дніпровою сагою Стоїть явор меж лозою, Меж лозою з ялиною, З червоною калиною. Дніпро берег риє-риє, Яворові корінь миє. […]...
- “Не віриться…” Не віриться, а його вже нема – ні ставу, ні тих сіножатей, там випала безпросвітна зима, якої не переждати. Тільки […]...
- ХУДОЖНИК Василеві Перевальському На черені червоний жар тріскоче. Бери той жар і грайся ним, як хочеш. А матінка до печі не […]...
- РІКА КРАСИ Скільки красивих облич! – Скільки захоплюючого дива, Клич мене, вулице, клич – В брід, де ми перебродили. Скільки піднесених лиць, […]...
- “Я пішла як на дно…” Я пішла як на дно. Наді мною свинцеві води. Тихі привиди верб обмивають стежку з колін. Захлинулась і впала, як […]...
- “Гей, Остапе Вересаю, наш Гомере невмирущий…” Гей, Остапе Вересаю, наш Гомере невмирущий, що сидиш на роздоріжжі і співаєш у віках!.. Гей, Остапе Вересаю, вчора сущий, нині […]...
- БРИНИТЬ МОЄ ПЕРО Володимирові Коломійцю Озвучене піснями, бринить моє перо. Брати мої, за нами – Вітчизна і народ. Росте в землі глибокій старий […]...
- “Як вікно у глибоке Полісся…” Як вікно у глибоке Полісся – Цей синіючий скромний пейзаж: Над прозоре бліде рідколісся, Над рівнини безмежні піднісся Бережницький надгоринський […]...
- ЗИМОВНИК З кедрових квадрів, тісно при собі, Вона стоїть, простора і широка, Ця хата з ганком, що в його різьбі Відбився […]...
- БІЛЯ ФОРТЕЦІ-МОНАСТИРЯ У МЕЖИРІЧІ, ЩО ПОБЛИЗУ ОСТРОГА В Межиріччі – вода із двох боків, Двох лінькуватих річок спить вода. Довкола стін у лишаях років – Сивіє всюдисуща […]...
- “Слова, накидані докупи…” Слова, накидані докупи,- Давно вже справа не нова. Передусім, які слова – Вони живі чи тільки трупи? П’яненькі лірники-поети Співають […]...
- “Ой, що то за дим, від якої пожежі…” Ой, що то за дим, від якої пожежі За вітром валує на київський вежі? То половці скачуть у люті сліпій, […]...
- ДЕХТО НЕ ХОЧЕ ВМЕРТИ Дехто не хоче вмерти, як хотів мати іграшку дитиною, не може їсти від бажання, дістає гарячку серед ночі, треба для […]...
- Перо письменник не облишить Перо письменник не облишить, Його вже не перекувати. Щодня вiн пише, пише, пише… А чи захоче хто читати?...