ТАГАТАЙ
Стоять бики в мулистому багні,
Пригнувши роги до шорсткої шиї.
І бурий дим, зоставивши вогні,
Пливе до гір – на зарви й чорториї.
Такий незвичний, незнайомий світ!
Пройди повз пальми з пагорбів оспалих, –
Очам появляться, як давній міт,
Імлаві хижі на високих палях.
Я йду вперед, я берегом бреду.
Не треба тла модерної Маніли!
Первісні будні вічности ходу
На цій землі назавжди зупинили.
На Філіпінах, 29 вересня 1968 р.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- “Важкого зерна золотистий ворох…” Важкого зерна золотистий ворох І повінь сонця на дзвенкім току Хіба забуду, як журбу легку, В ці довгі дні наснажувань […]...
- “Біла далеч – немов труна…” Біла далеч – немов труна. Устає сухостій хрестами. Невідчутних пустель мана Не кладе на розпуку тами. Біловир по гінких горбах […]...
- СЕСТРІ СОФІЇ (з нагоди 81-ї річниці) Минає час, зістарілися ми – ти вже давно сивоголова, голубко-сестро… А були ж дітьми! Та все […]...
- АЛХІМІЯ В реторті вариться коктейль – твоя й моя першооснова, якої давній менестрель шукав із музики і слова, – в реторті […]...
- В реторті вариться коктейль В реторті вариться коктейль – твоя й моя першооснова, якої давній менестрель шукав із музики і слова, – в реторті […]...
- БАЛЯДА ПРО НІМИЙ ВІТРЯК (Aeriesville Shrine) На льоново-небесних листах Літаки пишуть знак вічности. З гірського ребра дзюрчить джерело. Іскриться узбіччя доріг Мокрими марказитами. В […]...
- ВІРШ ІЗ НАЗВОЮ В КІНЦІ Це диваки, що прагнуть пояснити, За що ми любим небеса і квіти, Чому тривожать провінційні птиці Лавсан і лоск модерної […]...
- ОЗИМАНДІЯ Я стрів мандрівця – і слова лунали Про давній край: “Дві кам’яні ноги Стоять самі. Пустеля навкруги. Лише лице, надщерблене, […]...
- Лівим берегом живучи Юркові Бедрику лівим берегом живучи правим берегом накриваючись чи буває що на плечі відбиваються лапи заячі озираєшся – а ніхто […]...
- ФАНТАЗІ Близ міста Санто-Домінго В республіці Домініканській, У домі на пальмових палях Живе мала Домініка, Дочка чаклуна місцевого, – Мулатка оливковошкіра, […]...
- “О Україно! Хай нас людство судить…” О Україно! Хай нас людство судить, – Тобі одній – думки і кожній рух! Твоїм щитом – гарячі наші груди, […]...
- ДО ГРЕЦЬКОЇ УРНИ Пестунко тиші й лагідних часів, Ніким не взята, спокою кохана, Який митець тобі квітчастий спів Створив, мов рими, солодко й […]...
- “І знову сам воюю проти себе…” І знову сам воюю проти себе – Два чорти скарапудились в мені. Один волає: “Зупинись! Не треба!” Штовхає інший: “Не […]...
- ПРОРОЦТВО Вітаю з Новим Роком Усе, що молоде! Нехай бадьорим кроком Вперед, вперед іде! Під снігом спить рівнина, У ріках спить […]...
- ТРЕБА Треба бути сонцем, щоб промінням гріти, Треба буть грозою, щоб громом гриміти, Треба бути вітром, щоб хмари гонити, Треба бути […]...
- ЗАНАДТО Занадто я в своїм житті спішив, Занадто часто виступав зі сцени, Занадто ревно плакав і служив Слізьми царям, що люблять […]...
- “Червоні буки, сяючі тополі…” Червоні буки, сяючі тополі, Верхи ялин протнули млу жовтневу. Димує озеро в долині. Сніг Лежить на горах по тінястих схилах. […]...
- СКЕЛІ Обвітрені, обпалені, аж бурі, З рубцями шрамів на упертих спинах, Стоять віками в найлютіших бурях, Ні разу не упавши на […]...
- “О дивний мент, о дивний час!..” О дивний мент, о дивний час! Весь Всесвіт дивиться на нас. Сам Бог над нами став, здається, І чуть, як […]...
- МЕНЕ ВІЙНА ВЕДЕ ВСЕ ДАЛІ Мене війна веде все далі Просторами чужих земель. Де й наші птиці не літали, Іду, мов давній менестрель. Я вірю […]...
- ПОЕТОВІ “Навіщо це Тобі?” М. Голод Зневірений, засмучений поете, не страждай, Тому що дрібняки юрбі кидати часом треба, Яка чекає даровизни […]...
- “Невже празниковий розходиться люд?..” Невже празниковий розходиться люд? Не свято, а битва. Я можу молитись Тобі тільки тут, хоч це – не молитва. Не […]...
- ЮЛИАНУ СЕМЕНОВУ По пыльной дороге – изранены ноги Путник бредет. По пыльной дороге – под солнцем палящим Вперед и вперед. Рука одинока […]...
- “Коли моє “вшановане ім’я”…” Коли моє “вшановане ім’я” Для мудрих правнуків мигне в граніті, А з пересправ, чи твори знамениті, Серед нащадків клацне нічия, […]...
- Дом под каштаном Ю. Семенову По пыльной дороге Изранены ноги, Путник бредет. По пыльной дороге, Под солнцем палящим Вперед и вперед. Рука одинока, […]...
- “Породила мене мати…” Породила мене мати У високих у палатах, Шовком повила. У золоті, в оксамиті, Мов та квіточка укрита, Росла я, росла. […]...
- AVANTI!* Розвіяло море сріблястую гриву І рокотом громів стрясло берегами. Гей, кинув я берег і пристань дрімливу, А води казяться і […]...
- “Мерцал закат, как блеск клинка…” Мерцал закат, как блеск клинка. Свою добычу смерть считала. Бой будет завтра, а пока Взвод зарывался в облака И уходил […]...
- “Тут жили Кирило і Методій…” Тут жили Кирило і Методій, Тут купували букви для слов’ян, Щоб лестити Храброві в догоді, Щоб радів у Києві Боян. […]...
- МАЗЕПА VIII В тривозі хан. І серце в’яне. Оксана зникла. Все дарма. Він од любові, наче п’яний… А раз нема його Оксани, […]...
- АНДРІЮ ЛЕГОТУ З якого краю і з яких сторін Причувся цей прибій морської хвилі? Немов не він шурує втерту рінь, А шерехтять […]...
- “Осінній день. Верба. Ставок…” Осінній день. Верба. Ставок. Вода під берегом хлюпоче. Останній золотий листок Між голих і сумних гілочок Затято на вітрах тріпоче […]...
- “Може, так і треба неодмінно…” Може так і треба неодмінно, Як робить давно вже звикли ми: Падати слухняно на коліна Перед геніяльними людьми. Вихвалять, і […]...
- КРЕДО Я славлю зброю, подвиги і герб, – Рубала шабля мусульманський серп! Славетні будні, гомоніть до мене Лунким кличем козацької яси. […]...
- “Витерпіти треба…” Витерпіти треба, Щоб там не було – Перебиті ребра, Зламане крило… Пережити треба Скруту і печаль, За похмурим небом Багряніє […]...
- У ПАЛАЦІ “ЖОВТНЕВИЙ” Це тут забили кулею Влизька, Який не чув ні пострілу, ні слова. На мить югнула далеч пурпурова – І стала […]...
- БІЛЯ ФОРТЕЦІ-МОНАСТИРЯ У МЕЖИРІЧІ, ЩО ПОБЛИЗУ ОСТРОГА В Межиріччі – вода із двох боків, Двох лінькуватих річок спить вода. Довкола стін у лишаях років – Сивіє всюдисуща […]...
- ПІСНЯ ПРО ГОЛУБКУ Я мала голубку – і вмерла вона. Я думаю, вмерла з обновки: Зв’язала їй ніжки та нитка міцна, Яку я […]...
- ДО МОГО ФОРТЕПІАНО Елегія Мій давній друже! мушу я з тобою Розстатися надовго… Жаль мені! З тобою звикла я ділитися журбою, Вповідувать думки […]...
- ДО БЕРЕГІВ До берегів уквітчано-зелених Пригнали човен мій буруни злі. Шепоче очерет: спочинь на сій землі. Спали човни. – Спини свій льот […]...