ГЕНЕРАЛІСІМУС НА СКЛІ

Сирий, холодний березень. Сніги.
Тривожно так в душі і довкруги:
Вмер, кажуть, Сталін… Плачуть вчителі
І чорна бинда на портретнім склі.
Ту звістку (хоч урвителі були)
Ми з острахом, принишкло сприйняли…
Нам стала смерть та першою з подій,
Що звихрять душу долі молодій.

…В Казані, у військовім городку,
Зійшов до нас полковник нашвидку.
Над картою (картина) за столом
Стояв генералісимус за склом.
“Зніми! – твердий отримав я наказ –
І десь подінь…” Тривожно стало враз.
Та мить мене іще раз потрясла,
Як я його витягував з-під скла.

…І ось з кабін у плетиві доріг –
Той стриманий і ледь помітний сміх.
Двигтять “Камази”, линуть “Жигулі”
І знов генералісимус – на склі.
Вже не збудила та тривожна грань.
Нічого, крім гірких розчарувань,
Невже і вік, так думав, промине –
Щоб він все переслідував мене.

1987 р.

(3 votes, average: 4,00 out of 5)

ПОЕТ Тодосеві Осьмачці Ціле життя він груз в самотності – з очима білими, як дим. Із каламутних вод витягував слова і […]...

БЕЗСОННЯ Чого не спить воно, оте вікно, – у небі ночі та й одне-єдине? За що катує полум’ям воно когось там […]...

(ДУХ) Дозволь мені кружляти над тобою. Я знав Йосифу Кун 1, я знав ще кількох жінок. Песій Ринок вітав мене песім […]...

“Розмаїв світ – як першозвуки гами…” Розмаїв світ – як первозвуки гами. Його відгомін гожий і снажний. Доріг пізнань припалий порохами, Топчу пили терпкої чужини. Моє […]...

“Злягло та й спить…” Злягло та й спить… Хай спить, допоки спиться, І не будім, і не тривожмо сну, Тривожно й так, жорстким часто […]...

БРИЛА СКЛА На мої тридцять восьмі уродини один чоловік подарував мені брилу фіолетового скла. Я бачив його вперше. “Чоловіче,” я спитав, “навіщо […]...

ЮЛІЇ ІПОЛИТІВНІ СОЛНЦЕВІЙ Мене осяяння сповняє перед Вами Від Ваших дум і серця висоти. Я образ Ваш небесними словами В своїй душі навіки […]...

“Де ти, добрий царевичу з давніх доріг…” Де ти, добрий царевичу з давніх доріг, Ще ти б’єшся живий, чи у битві поліг? Чи змирився із підступом злих […]...

“Це інший світ… Я з іншого прийшов…” Це інший світ… Я з іншого прийшов, Я ще від тих, кого давно немає, Та тверде місце тут своє знайшов […]...

ХОМ’ЯК Мов велетень грізний з горбів синявих краю Обідраним хребтом над зелень виринає, Здаєсь: щоглим чолом блакитів досягає, На ньому зломи […]...

МІЙ ХРЕСТ Сьогодні вечір, а вона – з ними. Сьогодні вітер, а я сам, знову. Оце мій хрест, зніміть його з мене. […]...

“Поставали дерева заслухались…” Поставали дерева заслухались та й заніміли од болю обіч доріг і стежинок чоловік розмовляє з собою. Летіли пташки на дерева […]...

“Є тисячі доріг, мільйони вузьких стежинок…” Є тисячі доріг, мільйони вузьких стежинок, Є тисячі ланів, але один лиш мій. І що мені робить, коли малий зажинок […]...

МЕНІ НЕ ЖАЛЬ Мені не жаль, що нам судилось Нести до скону хрест розлуки, Моє чуття не раз сталилось На пробнім камені розпуки. […]...

8. З ГОРОБИНОЇ НОЧІ Одного дня, як ми ввійшли в Карпати, З’явивсь неждано й вигукнув: “Здоров!” Мій друг – вчорашній командир гармати, Комсорг із […]...

“Дерева плачуть соками землі…” Дерева плачуть соками землі, Щоб зажили старі болючі скрути. І крапають роз’ятрені жалі На березневі просіки розкуті. Стікає плач по […]...

ЛЮДИНА В АКВАРІУМІ Він був не рибою – людиною. Гаряча кров текла судинами. Та з дивності захмарної занурився в акваріум. Обріс по вуха […]...

“Не шукайте її у вогнях смолоскипа…” Не шукайтей її у вогнях смолоскипа, Ні в надхненні юрби, що напружує біг, – Ваша правда лежить, як розведена скиба, […]...

БІЛІ ЧАЙКИ З-НАД ПЛЕС ІЗ ПОЛЬОТІВ КРАСИВИХ Білі чайки п’ють воду, наклювавшись солоних Об’їдків від польських масних оселедців, Відпочивши на чистім, як склі, озеречці, Відлітають над місто […]...

“Не помираю від хули…” Не помираю від хули І не полюю на хвалу я… Та як хвилююсь я, коли Мене нічого не хвилюю! Байдужість. […]...

На ліктях вже не мозолі на ліктях вже не мозолі на ліктях п’яти на золотисто-жовтім тлі зринаєш п’ятим у першого в блідій руці курмей зов’ялий […]...

“Цвісти взялас третя конюшина…” Цвісти взялася третя конюшина, Невтомних зазиваючи джмелів, Сповзає сонця золота кралина На небі, наче на угнутім склі. І радісно, і […]...

“В мій вік уже лежали на гробках…” В мій вік уже лежали на гробках Творці нових, славетних архитворів. Чого же мене Всевишній запроторив Серед живих? Щоб я […]...

“Весь обшир мій – чотири на чотири…” Весь обшир мій – чотири на чотири. Куди не глянь – то мур, кутор і ріг. Всю душу з’їв цей […]...

ВОРОЖІННЯ Різдвяна тиша повагом зійшла На місто пообіднє присмеркове. На білий іній, на вбрання святкове Заноситься рідка холодна мла. Мов більма […]...

ОСІНЬ. ЛІС Скидає листя тихо ліс – М’яка постеля стелиться, Між білим холодом беріз Золотиться метелиця. Ще витинаються гриби З-під шерху сухозлотиці, […]...

“В дні, прожиті печально і просто…” В дні, прожиті печально і просто, все було як незайманий сніг. Темнооким чудесним гостем я чекала тебе з доріг. Забарився, […]...

“Чоло моє побілене журбою…” Чоло моє побілене журбою, В очах безодня смути і утоми, Душа пожерта, спалена тоскою, А в серці сумерк, попіл, рінь […]...

“Де ти, друже мій єдиний…” Де ти, друже мій єдиний? Розминулись ми в путі. За туманами ідилій жду тебе на самоті. Жду на тихім перехресті […]...

ПРОЩАННЯ Твоя рука привітно і тривожно Метнулася з вагонного вікна. Не можна крикнуть і почуть не можна Що на прощання змовила […]...

“На поклик лебедя удосвіта…” На поклик лебедя удосвіта Серед осяянних небес Підвівся ліс в рожевих одсвітах, А з ним і степ, і світ увесь. […]...

Фундаменти Я будував на піску – І розвалилось. Я будував на склі – І розвалилось. Тепер почну будвати На димові....

ВЕСНЯНИЙ ВОКЗАЛ Нічний вокзал беріг тепло весняне, за вікнами лиш вітер шепотів. Осяяні безсонними вогнями, дрімали пасажири в забутті. І враз під […]...

“У вікні моїм – світло…” У вікні моїм – світло, За вікном моїм – сад. Наблукавсь я по світу Та й вернувся назад. Бачив я […]...

ДОЩ Музика кипить на радіо, як суп на кухні, за вікном, на вулиці, люди з’являються й зникають, як думки в мозку, […]...

“Україно! Пісня наша лине…” Україно! Пісня наша лине на дніпровій хвилі громовій. Я гіркою мовою калини присягаю вічності твоїй. Я іду просторами твоїми, я […]...

“…І тоді я ставав на перехресті…” …І тоді я ставав на перехресті, Безсилий рвати злі кодоли пут – В літературі, в інституті, в тресі Тікав з […]...

ЗВАРИЛА ЗІЛЛЯ Зварила зілля в чорнім казані І пронесла, де птиці щебетали: – Охороняй від лядської потали, Від шаблі й куль на […]...

НІЧНИЙ ЕСКІЗ Так тривожно запівніч, не спавши, Попід зорі тополі шумлять. Поїзди пронеслись, накричавшись, Солов’ї наридались та й сплять. Все взялось переводити […]...

ПРОВОДИ Проведи мене в дорогу, проведи, Побажай мені удачі, не біди. Щоб удачі – не ледачі, А звитяги – то козачі, […]...

Related posts: