Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Двори ті споришами заросли…”

Двори ті споришами заросли,
В них сироти-хати – безмовні пустки,
Тини опали, сивий смуток слив,
І спогад в горлі здушує, мов згусток.

Це, як погасли зорі… Ті світи,
Що з вечорів нам вікнами світили.
І тисне в грудях холод самоти.

Нема вже й тут порадитися з ким –
Таким тут непривітним світ лишили.
І стукають нещадно молотки…

На віко глухо падають грудки
Й хрестами лиш благословлять могили.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,33 out of 5)

“Двори ті споришами заросли…” - БАБІЙ СТЕПАН