Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові


ВЕЖА

Ми брали вежу…
Вперті хлопчаки
Здиралися по стояках соснових.
Вже в цілу скирту вклалися роки,
А треміт втомленої там руки
Донині струмом пробігає мною.

Ось-ось вершок… Лискучі кругляки,
Що там набиті, охопить не можеш
І тіло все проймають дрижаки,
Та вже, як викарабкався таки –
Аж забивала дух краса тривожна.

Ти здерся на таку височину!
(Десь заздрять там внизу тобі безсилі).
Широкий світ, що з вежі осягнув,
Таким у душу простором дихнув…
І рвались мрій ікари тугокрилі.

Ми з вежі стартували, друзі милі.

ВЕЖА - БАБІЙ СТЕПАН